В переддень Нового 2023 року вийшла з друку чудова історична повість з інтригуючою назвою – «Подвиги «лісового хлопчика». Автором цього цікавого й захоплюючого твору є відомий в нашому наддністрянському краю письменник Кушнір Юрій Аксентійович. В ній розповідається про відважного й не по роках кмітливого підлітка Лазаря Мельничука, який відзначився неймовірними пригодами в часи Першої світової війни
Беззаперечним історичним фактом є те, що Перша світова війна виникла внаслідок гострих непримиренних суперечностей між великими державами Європи та інших континентів, що об’єдналися у могутні військово-політичні блоки: Троїстий (згодом Четверний) союз, до якого ввійшли Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія, та Антанта (Англія, Франція, Росія). Війна велася за сфери впливу у світі, за ринки збуту і сировини, за переділ уже поділеного світу. За чужі інтереси, за мільярдні статки капіталістів проливали свою кров прості люди різних держав, що брали участь в цьому грандіозному світовому конфлікті.
Своїм чорним крилом ця страшна війна зачепила цілком мирне населення, яке до цього ростило дітей, плекало хліб, ревно трималося православної віри, берегло споконвічні народні звичаї і традиції. Не пожаліла вона й дітей, які втратили на фронті батьків, гинули від вибухів снарядів і мін, отримали різного роду травми. Проте окремі підлітки в прифронтовій зоні навіть допомагали військовим підрозділам австрійської армії, виконуючи роль розвідників або зв’язкових. Саме про такого п’ятнадцятирічного юного героя Лазаря Мельничука, що родом із с. Горошівці, йде розповідь в історичній повісті Юрія Кушніра «Подвиги «лісового хлопчика». Вказаний літературний твір має свою передісторію.
Більше двадцяти років тому, збираючи матеріал для книги «Історія сіл Заставнівщини», я віднайшов світлину хлопчика у військовій формі з підписом: «Лазар Мельничук, відзначений п’ятнадцятилітній «Цухсфірер» (означає «капрал» – прим. М. Ч.) – доброволець. В ріднім селі Горошівцях (на Буковині) визволив сотню наших бранців ще й полонив російського капітана». Це документальний факт, якому я приділив всього один абзац, описуючи історію села Горошівці. Звідси можна зробити висновок, що підліток причетний до воєнних подій й за певні особливі заслуги отримав нагороду від військового командування. Не кожен воїн здатний визволити сотню бранців й полонити кадрового офіцера, тому це можна вважати неймовірним подвигом. Воєнна форма підтверджує, що хлопчина перебував в статусі «сина полку» та у військовому званні капрала (старшого солдата). За цими скупими фактами панує суцільна таємниця, але не для Юрія Кушніра, знаного на Буковині поета та прозаїка. Він художньо змалював життя селянського хлопчика в умовах воєнного стану, відштовхуючись від реальних подій, що відбувалися навколо. Дії та вчинки розумного, кмітливого та відважного хлопчика, пов’язані з реальними умовами та подіями, дали можливість автору вибудувати цікаву історичну розповідь, призначену, в першу чергу, для дітей. Хоча варто відзначити, що повість із задоволенням читали й дорослі, які мали можливість ознайомитися з її повним текстом на сторінках газети «Голос краю». Практика переконує, що літературні твори для дітей писати набагато складніше, ніж для дорослих. Проте Юрій Аксентійович, завдяки своєму літературному таланту, багатій просторовій уяві та величезному багажу знань з історії рідного краю, успішно справився з цією проблемою.
Повість «Подвиги «лісового хлопчика» має однакову цінність як для дорослих, так і дітей. Вона збагачує знання й розширює уявлення читачів про події Першої світової війни, які мали місце на теренах Заставнівщини й, зокрема, в населених пунктах, де здійснював свої подвиги юний ландштурмістр (доброволець) Лазьо Мельничук. На мою думку, сьогодні якраз бракує таких літературних творів, на образах яких має виховуватися нинішнє покоління дітей. Тому історична повість Юрія Кушніра має всі шанси потрапити до сільських та шкільних бібліотек, де нею користуватимуться педагоги та школярі різного віку.
Хочу зауважити, що розумних та відважних дітей в Україні ніколи не бракувало. Про це переконує навіть нинішня російсько-українська війна, під час якої відзначилися підлітки. Зокрема, в одній із телепередач повідомлялося, що відкритий військовий «Урал» (бензовоз) із символікою V та пробитим колесом на дорозі помітила п’ятнадцятилітня мешканка селища Димер Київської області Світлана Костовецька. Вона знайшла у кабіні ключі та змогла проїхати на ньому до лісосмуги, а потім передала машину дорослим. Дизельне пальне із бензовоза зливали в каністри й передавали в лікарні для генераторів, які виробляли електроенергію. А херсонські підлітки розклеювали по місту антирашистські листівки та розвішували на будівлях українські прапори. Саме такі юні герої перебувають в одному ряду з Лазарем Мельничуком, бо вони здатні на вчинки, що межують з подвигом.
Юрій Аксентійович не оминає своєю увагою також природу нашого краю й з притаманною йому любов’ю описує ржавинський і добринівський ліси, гору Жорнище, погорілівську природну печеру, потічки тощо. Він, як справжній травознай, в подробицях доносить інформацію про лікарські рослини та їхні цілющі властивості, вміння виготовляти з них різні узвари, мазі та компреси. Тому кожен читач, який прочитає повість до останньої сторінки, обов’язково знайде для себе багато нових знань та корисних порад.
Можна, звичайно, дорікнути автору за те, що головний герой для свого віку занадто мудрий, занадто передбачливий й наділений неймовірними чеснотами. Інколи не віриться, що підліток спроможний так чітко і вміло керувати дорослими чоловіками та, навіть, подіями. Але в усьому відчувається логіка, кожен вчинок та характеристики мають своє пояснення, тому сам зміст твору від гіперболізації образу героя зовсім не постраждав.
Друзі, книга вже чекає на вас. Зичу всім читачам, юним і дорослим, відчути моральне задоволення від прочитаного. Захоплюючі пригоди «лісового хлопчика», неймовірного вундеркінда Лазаря Мельничука припадуть до душі кожному, хто заглибиться разом з головним героєм в буремні часи початку ХХ століття. Бо тоді, коли під час страшної війни смерть і життя ходили в обнімку, поруч з дорослими на захист рідної землі стали також діти.
Микола Черешнюк,
історик-краєзнавець,
Заслужений вчитель України