«Втомився від війни» чи «полегшує риторику» – фінал на Путіна чекає однаковий

Укрінформ

Після «параду» 9 травня диктатор змінився на очах. Що це означає? Ясно одне: 24.02.2022 Путін підписав смертний вирок – собі й наявній Росії

Путін втомився від війни? Вал публікацій з саме таким центральним меседжем котиться у Мережі – так спостерігачі та експерти оцінили поведінку Путіна на убогому «парадє Побєди» 9 травня і те, що він говорив російським журналістам увечері того ж дня. Нічого подібного щодо злочинної війни, розв’язаної ним проти України, ми не чули від 24 лютого 2022 року. Тож проігнорувати це, списати все на пропагандистські маневри не випадає.

А ще пройшла приголомшлива інформація: на популярній платформі «Polymarket» 98% ставок дається за те, що російсько-українська війна закінчиться у 2026 році. А ще – стрімко впала капіталізація провідних західних збройових компаній. Потужний німецький концерн «Rainmetal» наш давній партнер, з яким в України розвиваються спільні проєкти – оборонні і наступальні – втратив за один день аж 25%! Причому втрачають не лише ті, хто продає «зброю ХХ століття» – танки, гармати, боєприпаси – а й виробники найсучасніших систем: БПЛА, роботизовані комплекси тощо. Що це все означає?

Так, «Polymarket» – концентрує біржові ставки, які роблять ділові люди, це інструмент бізнесу, а спричинені ним коливання фінансових показників не є чимось сталим, вирахуваним по точних формулах. Капіталізація, яка сьогодні впала на чверть, завтра може підскочити наполовину. Бо це все «емоції» ринків, тобто настрої гравців, а вони в цьому контексті є дуже важливими: люди – точно втомилися від війни і вони хапаються за кожний промінчик надії.

То що, Путін дійсно втомився?

Прибічники такої оцінки висувають аргументи, які важко заперечити, у широкому спектрі від його зовнішнього вигляду 9 травня (як постарів!) – до вперше від початку СВО сказаних слів: «война с Украиной скоро закончится» і для цього, можливо, треба організувати зустріч з «господином Зеленским» і не обов’язково в Москві. А ще про Україну уже йшлося не як про «об’єкт», а про «суб’єкт», з яким треба вести переговори, можна і в двосторонньому форматі, не обов’язково за участю США.

Песимісти б’ють оптимістів аргументами. Щодо зовнішнього вигляду на параді, то це несерйозно, все ж таки людині йде 74-й рік, по-друге Путіна вже не один раз «ховали», але він все ще «живєє всех живих» і перманентно хоче «двіжухі». А те, що він сказав журналістам, цілком можна сприймати як порожні слова, давно назрілі зміни в набридлій повсякденній риториці, димовову завісу «для Трампа», щоб за нею продовжувати робити те, що робив.

Песимісти спираються на досвід, а оптимісти, здебільшого на емоції та сподівання. І в тих, і в тих є своя логіка. А це означає, що не варто очікувати просто зараз швидких висновків. Оточення Путіна, кремлівські радники і топпропагандисти, розіб’ються на пари і почнуть розігрувати доброго і злого поліцая. Наприклад, Ушаков, головний радник Кремля у зовнішньополітичних питаннях уже веде роль «злого»: мовляв, тільки після виводу ЗСУ з Донбасу воєнні дії можуть бути «призупинені», а тристоронні переговори у форматі США-Росія-Україна відновлювати «недоцільно», поки ця умова не буде виконана.

Політолог Володимир Фесенко дотримується приблизно такої ж позиції: «Йдеться про маленькі зміни в риториці, але не більше того. Все більше росіян незадоволені і війною, і купою проблем, що їх викликає війна – Путіну треба заспокоювати власне суспільство, надсилати якісь заспокійливі меседжі, але реальної готовності до припинення війни у нього немає. Що потім сказав Ушаков, який є реальним переговорником із США? Що переговори на паузі, а позиція РФ не змінюється: вона вимагає виводу ЗСУ із Донбасу. Але в обмін на це – навіть не припинення війни, а «призупинення» бойових дій. А далі, на мою думку, будуть такі ж самі вимоги щодо Херсона і Запоріжжя… Та й з приводу зустрічі із Зеленським у Путіна не фіксується якихось змін у позиції».

Політичний експерт Вадим Денисенко переконує: «Поки не існує жодного логічного фактора, чому Путін має завершити війну без досягнення цілей по Донбасу. Економіка, звичайно погіршилася, але є війна в Ірані, яка дозволяє і далі тримати бюджет у відносно нормальному стані… Нема тиску ззовні: Трамп не може, Китай поки не хоче. На горизонті існує вірогідність дефіциту енергоресурсів в Європі, що, як вірять у Кремлі, може привести до діалогу щодо зняття санкцій. Внутрішня турбулентність поки не загрожує режиму».

Чим ще реально може бути спричинена зміна риторики Путіна? Причини є, звісно. Роками довіра до Путіна трималася на віковічному імперському постулаті: «цар не знає правди, йому слуги не доповідають». До певної міри, більшості росіян, попри всі сучасні досягнення людства в інформаційній сфері, хотілося би так думати і нині. Протягом чотирьох з лишком років вони, як могли, відключали собі мозки, але після «параду» 9 травня, це стало просто неможливо. То що робити тепер тому, хто втягнув Росію у криваву, злочинну і ганебну авантюру СВО?

То як з відповідальністю? Політтехнолог Михайло Шейтельман вважає, що «цар» буде впиратися: «Останній місяць-півтора ми чули і про Іллю Ремесло, і про Вікторію Боню, і про всіх цих військових блогерів, які раптом стали антивоєнними, і про Симоньян, яка раптом «заспівала» про наступника Путіна. Я б казав, що Путіна «заганяють». Але він, звісно, не збирається здаватися. Він збирається знайти вихід із ситуації. Тож я думаю, це була спроба саме виходу із ситуації: Путін вирішив змінити імідж.

Ви думаєте, він хоче миру? Ні, звісно. Це спроба вильнути задом перед своєю елітою. Мовляв, чого до мене пристали? Я сам проти війни. Це маневр Путіна, як зіскочити не з війни, а з наїздів усередині країни».

Тут ще є необхідне уточнення: насправді, все Путін знає. І про застиглий фронт, і про колосальні втрати, і про падаючу економіку, і про катастрофічний провал у зовнішній політиці. Він знає також і те, що «продати» народу за нову «велику перемогу» чергове «захоплення» пріснопам’ятної Малої Токмачки уже не випадає. Йому залишається лише тягнути час до настання катастрофи і гарячково шукати варіанти, які по максимуму – дозволили б йому всидіти на «троні», коли вона гряне, а по мінімуму – не закінчити як Кадафі, Хусейн або Чаушеску.. Наскільки таке взагалі реально ми й розбираємось.

То що це було? І що можливе далі? Маємо три варіанти.

Чи може оця путінська втома призвести до швидкого закінчення війни? Навряд. Такі війни затухають повільно, попри можливе досягнення якихось домовленостей між сторонами, які будуть постійно порушуватися. Щось подібне ми роками бачили в результаті Мінських «контактів», але з тих пір минуло уже 10 років плюс/мінус, дві армії уже не ті, тож і масштаб «сутичок», буде інший.

По-друге, Путін боятиметься вертати в Росію величезну армію, майже мільйон чоловіків, які відчули смак крові, вміють грабувати, красти на поставках і отримувати щомісяця шалені гроші, яких за «мирняку» вони й близько не побачать. Тож війна не скінчиться, вона затухатиме, а врешті-решт це може закінчитися некерованим і всеохоплюючим вибухом на Росії, ще кривавішим, ніж Громадянська війна 1918-1922 років, яка розгорілося одразу після Першої світової, коли озброєна й деморалізована маса повернулася з фронту.

Про долю Путіна тоді можна й не говорити: його буде анігільовано в довільний спосіб, як царя Миколу ІІ, тільки шукати його останки через десятки років будуть хіба що аматори-пошуковики і навряд чи знайдуть. Тобто йдеться про посмертну долю Адольфа Гітлера.

Якщо це справді так, то скоро з цього приводу в медіа спливуть інсайди, знайдуться протоколи якихось таємних засідань у Кремлі, хтось із посвячених проговориться.

Активізуються спроби домовитися з Трампом, але уже не в «дусі Анкоріджа», той смердючий дух остаточно вивітрився. Трампу теж не потрібний «союзник з обмоченими штанами», як аргумент в протистоянні з Китаєм, воно вже не працює.

Включення в схему переговорів Європи (безперечно, без шредерів) теж позицію Росії лише послабить, як би Путін не намагався диктувати умови. Так, Європа хоче дешевих і логістично легкодоступних російських енергоресурсів, але терпіти заради цього навислу над собою кремлівську сокиру навіть прагматичні європейці більше не схочуть. Так, переговори триватимуть довго, а влада в демократичних країнах може змінюватись… Активізуються спроби врятувати Російську імперію від остаточного розпаду – цього уже більше 100 років традиційно бояться на Заході. Але не думається, що євроскептики налякані нині аж до того, щоб цілуватися з таким от Путіним. Це негігієнічно. Навіть Марін ле Пен і в неонацистській німецькій партії АДН це мають розуміти.

А на війні все розвиватиметься в рамках першого варіанта. Хіба що для Путіна ймовірні певні послаблення. Лава підсудних у Гаазі, наприклад. Або схованка десь в Африці, чи в Пхеньяні. Пекіну таке компрометуюче «добро» теж не потрібне.

Якщо придивитися, перша і друга версія одна одній не суперечать і цілком можуть співіснувати. В такому разі події розвиватимуться за ситуативним сценарієм: згідно з поточною диспозицією, до реалізації ставатимуть і пункти зі сценарію «Путін втомився», і конспірологію по варіанту «все идет по плану».

Як все закінчиться? Для України найбільш прийнятним є варіант «Путін в Гаазі». Емоційно хотілося би іншого, але об’єктивно ми не зацікавлені в хаосі за східним кордоном. Вирішення цього питання то вже єдине, що від Путіна хоча б якоюсь мірою залежить.

Загальний наш висновок такий: розпочавши 24 лютого 2022 року злочинну війну проти України, Путін підписав смертний вирок і собі, і наявній моделі російської державності. Знаходимося в процесі приведення його до виконання.

Сергій Тихий, Мирослав Ліскович, Київ

   
Новини з передової