Міст до Європи чи місто, з якого їдуть? Головні тези першої панелі форуму «Re:Open Bukovyna»

У Чернівцях вперше відбувся форум ідей та рішень «Re:Open Bukovyna». Експерти, політики, культурні та громадські діячі зібралися, аби обговорити роль Чернівецької області в євроінтеграційних процесах та її потенціал для міжнародної співпраці.

Форум у Чернівцях — частина масштабної ініціативи «ReOpen Ukraine», що охоплює три ключові прикордонні області: Буковину, Закарпаття та Одещину. За словами регіональної координаторки Інституту Центральноєвропейської стратегії Лілії Шутяк, фокус дискусії лежить далеко за межами звичайного регіонального розвитку.

«Ми розглядаємо Чернівецьку область як поліетнічний фронтир і надійний міст України до ЄС та НАТО. А ще — як ідеальний пілотний регіон для структурних реформ», — наголосила вона.

У матеріалі «Шпальти» ми зібрали найцікавіші думки та ключові тези з першої панельної дискусії форуму. Шукати відповіді на виклики, що стоять перед Буковиною, долучилися представники влади, аналітики та громадські діячі: заступники голів обласної ради та ОВА Михайло Павлюк і Роман Греба, публічний інтелектуал Євген Глібовицький, румунська експертка, президентка ESGA Анжела Грамада, аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Маріанна Присяжнюк та лауреат премії Global Teacher Prize Ukraine, вчитель Пауль Пшенічка.

Що таке Центральна Європа: Павло Клімкін

Форум відкрив міністр закордонних справ України (у 2014-2019 роках) Павло Клімкін. Свій виступ він розпочав з концептуального запитання до аудиторії щодо самої ідентичності регіону.

«А що взагалі таке Центральна Європа?», — запитав дипломат. Він одразу ж наголосив, що чіткого визначення цього поняття в сучасних геополітичних реаліях не існує.

За його словами, самі «класичні» центральноєвропейці — поляки, чехи, словаки, угорці — доволі ревниво ставляться до цієї ідентичності. У хорошому сенсі пихаті, вони не поспішають розширювати це коло. Україну там радше сприймають як щось «між»: не зовсім Центральна Європа, але й не Балкани — ближче, зрозуміліше, але все ще інше.

Балкани ж, за його спостереженням, дивляться на українців по-своєму: як на «своїх по духу», але водночас — дещо хаотичних. І в цій подвійності, каже Клімкін, є правда. Саме в цій «інакшості» він бачить потенціал — особливо для таких регіонів, як Буковина.

Клімкін говорить про Буковину як про унікальний простір, який здатен розуміти одразу кілька реальностей. Це регіон, який історично вміє «читати» і Центральну Європу, і Балкани, і Румунію — причому останню, за його словами, часто навіть краще, ніж інші частини України. І це важливо, адже роль Румунії в Європі зростає.

Буковина, на його думку, може стати тим самим балансом, якого сьогодні бракує Європі. Балансом між різними історичними досвідами, політичними культурами і навіть типами мислення.

«Це регіон, який ментально здатний розуміти реальність навколо», — підкреслює він.

Наступною після виступу Павла Клімкіна була дискусійна панель про Буковину, як платформу стратегічного добросусідства. Модерувала її Юлія Грицку, депутатка Чернівецької обласної ради, радниця ВПМ з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Від фронтиру до центру Європи: Роман Греба

Заступник начальника Чернівецької ОВА Роман Греба у своєму виступі зосередився на унікальній ідентичності Буковини, порівнюючи її зі своїм рідним Закарпаттям. Він зізнався, що після переїзду з Києва спочатку почувався тут дещо «парашутистом», але дуже швидко по-справжньому відкрив для себе цей недооцінений край.

«Буковина є прообразом об’єднаної Європи», — заявив посадовець.

Він наголосив, що в регіоні проживає понад 80 різних національностей, які не просто існують поруч, а знайшли спільну мову та демонструють міжнаціональну злагоду попри будь-які штучні маніпуляції в соцмережах.

За його словами, хоч Закарпаття і Буковина ментально та культурно є найближчими регіонами, саме у Чернівецькій області ситуація з мирним співіснуванням виглядає оптимістичніше. Тут, попри всю складність суспільних процесів, люди вміють краще чути одне одного, а діалог між громадами будується ефективніше.

Греба нагадав про дещо забуту історію краю: ще понад століття тому основні логістичні шляхи на Балкани пролягали саме через Буковину. Відновлення фізичної логістики сьогодні, переконаний він, обов’язково потягне за собою і логістику культурну.

Саме тому він пропонує кардинально змінити оптику сприйняття області. Буковина має позбутися статусу європейського «фронтиру» — окраїни. Після вступу України до ЄС цей регіон повинен стати повноцінним центром Європи, тоді як реальний фронтир має зміститися на схід — у Донецьку та Луганську області.

Потужним інструментом для такого зближення з сусідами він вважає освіту. Реформа профільної школи та модернізація закладів мають створити настільки якісні умови, щоб після перемоги діти з сусідньої Румунії самі хотіли приїжджати на навчання до буковинських шкіл, де паралельно будуть можливості і для навчання румунською мовою.

Як Чернівцям перестати бути «донором талантів» для столиці та світу: Євген Глібовицький

«Чернівці — це місто великого потенціалу, яке зараз перебуває у “вікні можливостей”, і від рішень сьогодні залежить, чи стане воно центром, чи залишиться місцем, звідки люди їдуть», —  каже про місто публічний інтелектуал Євген Глібовицький.

За його словами, Чернівці, як і сусідній Івано-Франківськ, ризикують бути постійним «донором талантів» для столиці та світу. Наявність потужної та впливової чернівецької діаспори у Києві означає лише одне — ці таланти свого часу мусили поїхати з рідного міста.

Західні регіони стали великими бенефіціарами війни через приплив населення, і для Чернівців зараз відкрилося чи не найбільше вікно можливостей за часи незалежності. Проте це демографічне явище — тимчасове. Після звільнення територій фокус уваги зміститься, і постане питання: що місто встигло зробити за цей час?

Головний виклик — створити умови, за яких молодь зможе будувати національну чи міжнародну кар’єру, залишаючись у Чернівцях.

«Чи можу я, живучи в Чернівцях, відчувати пульс планети? Чи можу мати перевагу відносно невеликого і комфортного міста з великим світом, які зав’язані в один вузол?» — формулює цей запит Глібовицький.

Щоб втримати таланти, місту потрібен комплексний підхід, де все має значення: сильні університети зі своїми унікальними перевагами, масштабне культурне життя (на кшталт Meridian Czernowitz), відкриті соціальні ліфти і навіть рівна бруківка. Люди мають залишатися в місті не тому, що вони тут «припнуті» до місця, а тому, що мають свободу пересування. Глібовицький наголошує: щойно відновиться авіасполучення та відкриються кордони, містяни повинні мати хорошу логістику, щоб виїхати у справах і легко повернутися додому.

«Чи Чернівці — це місто, в якому можна ставати успішним підприємцем і при цьому не перетворитися на мішень? Це велика кількість домашньої роботи, яку треба робити на кожному етапі», — резюмував він.

Пауль Пшенічка про освіту майбутнього

Пауль Пшенічка говорить про освіту як про роботу з майбутнім — його учні з Чернівців після школи вступають до провідних університетів, а згодом працюють у міжнародних дослідницьких центрах і компаніях.

Він підкреслює, що його учні фактично готові до європейського простору, адже ще з 1990-х років вони брали участь у міжнародних проєктах і контактували зі школами та університетами різних країн, зокрема Румунії. Такі обміни, на його думку, формують реальну інтеграцію ще до політичної інтеграції.

Окремо він відзначає, що має позитивний досвід співпраці з румунськими університетами та освітніми інституціями, і вважає, що система освіти в Румунії організована досить ефективно, а статус учителя там — вищий, ніж в Україні. Українській освіті не вистачає дисципліни та поваги до викладачів та вчителів, вважає Пшенічка.

Кордон із Румунією як простір можливостей

Михайло Павлюк розповів, що співпраця з Румунією вже зараз дає Буковині реальні економічні й інфраструктурні перспективи. Серед ключових проєктів він згадує майбутню автомагістраль A7, яка має стати важливим транспортним коридором і суттєво посилити зв’язок регіону з Європою.

Він говорить про ідею формування ширшого європейського логістичного маршруту — від Констанци до Гданська — де Буковина може стати важливою транзитною ланкою.

Павлюк визнає, що економічно область інколи відстає від Закарпаття, але підкреслює, що це можна компенсувати через розвиток інфраструктури, інвестиції та міжнародні проєкти.

Президентка румунської експертної організації ESGA Анжела Грамада акцентує, що кордон із Румунією (понад 600 кілометрів) — це не бар’єр, а простір можливостей. Він може стати основою для економічних і соціальних проєктів, якщо правильно розвивати інфраструктуру, пункти пропуску та місцеву співпрацю громад. 

Фото Тараса Піца

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media