Увага Війна 12 Квітня Буковина Онлайн

Пам’яті старшого солдата Андрія Кузьменка (позивний «Покемон»)

Пам’яті старшого солдата Андрія Кузьменка (позивний «Покемон») Хвилина мовчання 12.04.2026 09:00 Укрінформ Ніколи не сидів склавши руки та мав широке коло захоплень  Андрій народився 27 грудня 1990 року у селі Пологи-Вергуни на Київщині.

12.04.2026 09:00

Укрінформ

Ніколи не сидів склавши руки та мав широке коло захоплень 

Андрій народився 27 грудня 1990 року у селі Пологи-Вергуни на Київщині. Під час навчання в місцевій школі грав у постановках народного театру.  

"Брав участь у шкільному КВК. У нас батько грає на гітарі, то й Андрій пробував вчитися. Але довго в одному захопленні не затримувався – постійно шукав щось нове для себе", – розповіла мати бійця Світлана Іванівна. 

Захоплювався і спортом: баскетболом, тенісом, хокеєм. Любив ходити із батьком на рибалку та полювання. 

Після закінчення школи Андрій вступив до Коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування при Національному авіаційному університеті на спеціальність геодезиста-землевпорядника. У 2011 році продовжив навчання в Університеті новітніх технологій. 

Працював спочатку геодезистом у будівельній компанії, згодом став виконробом, а потім – і начальником дільниці. У 2018-2020 роках проходив військову службу за контрактом на Київщині. 

"Андрій ніколи не сидів склавши руки. Йому було цікаво всюди, він до всього долучався, багато про що мріяв, але якогось одного великого бажання нам не озвучував. Уже як пішов на війну, то говорив, що в нього одна мрія – щоб вона закінчилася, щоб родина була в безпеці. Це стало для нього найголовнішим", – згадує сестра Інна. 

Наприкінці листопада 2021 року Андрій поїхав на чергове будівництво у пристоличний Макарів. Там його й застало повномасштабне вторгнення РФ. 27 лютого 2022 року чоловік опинився в окупації. 

"Син якось знайшов можливість і зателефонував нам з іншого номера, сказав, що йде в тероборону. Але біля військкомату військові ЗСУ їм наказали сидіти і не висовуватися. Хоч вони таки намагалися допомагати нашим, робили "коктейлі Молотова"", – розповіла мати. 

Одного разу у будинок, де Андрій був із колегами, прилетіла ракета. Вона пробила стіни та спричинила пожежу, але не вибухнула. У чоловіка зайнявся одяг, він отримав опіки ніг. 

У рідне село Андрій повернувся відразу, як Макарів звільнили від росіян. Але пробув там недовго: уже 27 квітня 2022 року пішов до ТЦК. 

"Він багато побачив у Макарові, багато почув про те, що там відбувалося, як люди страждали, але нам мало що розповідав. Казав лише, що не хоче, щоб таке сталося з нами", – зазначила сестра. 

Спочатку чоловік служив старшим стрільцем-оператором у механізованому підрозділі. У вересні 2022 року його направили на Дніпропетровщину, а згодом – до донецької Авдіївки у складі 110-ї окремої механізованої бригади. 

У квітні 2023 року отримав поранення внаслідок влучання по бліндажу. Після операції тривалий час лікувався. Рідні Андрія сподівалися, що його комісують, але розгляд ВЛК затягнувся. Чоловік у той час повернувся в частину та на бойову позицію. 

Наприкінці того ж року Андрій Кузьменко зник безвісти під час ворожого штурму позицій під Авдіївкою. Лише у березні 2025 року сім’ю запросили на опізнання: збіглися матеріали ДНК одного із невпізнаних загиблих бійців. 

Виявилося, що тіло чоловіка повернули в Україну під час обміну у жовтні 2024 року. Однак точних обставини загибелі Андрія його сім’я так і не встановила. 

"Ми намагалися зв’язатися з командуванням, побратимами, щоб дізнатися якісь деталі. Але Андрій перед виходом не казав, куди йде і з ким. На листи, які ми надсилали через військкомат, приходили лише загальні форми, жодної конкретної інформації про місце чи локацію. Ми лише здогадуємося, що це сталося під Авдіївкою десь біля коксохімзаводу", – сказала Інна.

За офіційними даними службового розслідування, Андрій Кузьменко загинув під час масованої атаки росіян, після якої позиція чоловіка була окупована. Один із побратимів згодом розповів рідним, що із тієї позиції не вижив ніхто. 

Захисника поховали 23 березня 2025 року у рідному селі.

Вічна пам’ять Герою! 

Фото з сімейного архіву

За матеріалами: Ташанська ОТГ, ПереяславNews.City 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

   
Новини з передової

Поділитися

Читайте також

Ще актуальне

Повідомити новину