Тиждень, який знову не став «вирішальним»
28.11.2025 17:14
Укрінформ
Цей тиждень у минулу неділю називали «вирішальним», але по факту він так нічого й не вирішив
Від понеділка до п’ятниці лише підтверджені були запитання, відповіді на які ніхто не знав і не знає. Так, на тлі тривоги чи то обурення «планом 28», була в Україні певна ейфорія від звітів про переговори в Женеві між українською та американською делегаціями. Її джерело – інсайди, які збігалися із заявами учасників: вдалося досягти порозуміння, деякі одіозні пункти вдалося зняти або ж переформулювати з урахуванням українських інтересів.
Втім, уже в середу – знову з американської преси – стало відомо, що залишилися неузгодженими «лише» три пункти. Чого ж вони стосувалися?
1. Питання територій. Тобто щодо вимоги залишити без бою території українського Донбасу, прийнятної домовленості немає.
2. Задокументоване зобов’язання України відмовитися (читай, виключити з Конституції) від вступу до НАТО.
3. Скорочення воєнних можливостей України щодо захисту своєї держави. Тобто одностороннє обмеження Збройних сил і заборона мати далекобійну зброю.
Пункти 2 і 3 фактично про те саме. Що це, як не список основних вимог Росії, які роблять Україну беззахисною і винагороджують агресора за всі ті злочини, які він вчинив і ще вчинить? І цього було цілком достатньо, щоб усвідомити: нічого до кінця тижня вирішене не буде. Ще й держсекретар Марко Рубіо «досипав» солі в рану, заявивши, що США не дадуть жодних гарантій ані Україні, ані Європі поки не буде підписано «мирну угоду». Це при тому, що нас від неї відділяють не тижні і навіть не місяці, а роки, адже спочатку йшлося лише про заморозку війни з припиненням вогню…
Одночасно з тим, у вельми оригінальний спосіб, надійшов сигнал із Москви про те, що нічого вони підписувати не згодні і план з 19 пунктів, начебто, узгоджених у Женеві, їх не влаштовує. Так, спочатку були сумніви, що до того, хто саме злив телефонну розмову між представником Вашингтона Стівом Вітхоффом і Ушаковим, радником Путіна. Висловлювалися припущення, що це зробили американці, обурені тим, що їхній представник де-факто «працює на Росію», консультуючи представника кремлівського клану, як схилити президента США до написаної у Москві «угоди». Але елементарний аналіз із відповіддю на хрестоматійне запитання «кому вигідно?» сумнівів не залишає: це зробили росіяни. І немає різниці, хто саме – ФСБ Патрушева, чи МЗС Лаврова – мета одна: через цей мегаскандал, якщо не зірвати, то загальмувати переговори, бо Путін не хоче нічого підписувати «за мир», він все ще сподівається «дотиснути» Україну. А щоб робити це було зручніше, Кремль продовжуватиме удавати свою щиру прихильність до переговорів.
Підбив риску під усіма нашими наївними надіями особисто Путін на прес-конференції у Бішкеку: «Войска Украины уйдут из занимаемых ими территорий, вот тогда и прекратятся боевые действия. Не уйдут – мы добьемся этого вооруженным путем» (цитуємо мовою оригіналу з повідомлення «DW»).
Тож завдання для України і наших союзників в Європі залишається тим самим: позбавити ворога можливості просуватися цим «путем». І тут багато знову залежить від адміністрації США, чи готові там іти шляхом реальних санкції, скінчилося, нарешті, в Трампа терпіння щодо Путіна чи не скінчилося? Якщо відповідь «так», то це, як і раніше, покажуть найближчі тиждень-два.
А на нинішньому етапі Великої війни смерть кремлівського Кощія все ще бачиться в одному-єдиному сценарії – це крах російської економіки з неминучою поразкою у війні. Вже відомо, що нафтогазові доходи РФ скоротилися у жовтні на 23%. Втім, за інформацією Андрія Клименка, співзасновника і головного редактора інтернет-порталу Blackseanews.net, у листопаді ворогу вдається крок за кроком скорочувати відставання. Чи справді це так покаже уже грудневий аналіз.
…Дозволимо собі тут «ліричний відступ». Щоразу після смертоносної ворожої атаки, коли горять українські міста, а повітря розривають сирени швидкої і повітряної тривоги, коли у темряві – пів України, то на душі – відповідно, теж тьма. Але вранці – дивишся на щоденну стрічку, де наслідки злочину стискаються до кількох заголовків, які зливаються з іншими заголовками, ледве не фізично відчуваєш, як попри все, світлішає на душі і в небі. Ні, ми не забуваємо про наші жертви і ніколи їх не простимо, але Ненька встає на ноги, зранена, жива й непереможна. Так, Україна уже перемогла. Звісно, безумна Росія не може, просто не здатна цього зрозуміти, в силу своєї ментальної хвороби, але це не змінює суті справи. Україна нанесла ворогу непоправних втрат і ран, яким уже ніколи не дано загоїтися. І це не лише про економіку та втрачені ринки. У результаті Великої війни Росія спалила у своєму безумстві все – вплив на міжнародній арені, реалістичні розрахунки на майбутнє, власну історію, виставлену на посміховисько, страх перед її міфічною «силою», навіть, повагу до «культури», яка стала співучасницею воєнного злочину. Ми перемогли, ворогу нанесено смертельні рани, він не виживе, здохне в страшних корчах – не через рік, так через три, п’ять років.
На цьому усвідомленні, стійкості армії та тилу ми і будемо триматися скільки треба.
Олег Новиченко, Київ
Новини з передової