Як працюють ловці «шахедів» на Херсонщині
Репортаж
24.11.2025 13:50
Укрінформ
Перехоплювачі БпЛА протиповітряної оборони 121 окремої бригади тероборони встигають нищити цілі, а в перервах між атаками – варити борщ
Росіяни постійно модифікують свою техніку: починають її краще маскувати, ставлять різні засоби подавлення, намагаються перешкоджати роботі наших радіолокаційних станцій. Доводиться постійно адаптуватися до нових викликів, що потребує в свою чергу повного взаєморозуміння в підрозділі. Кореспондентка Укрінформу побувала у розташуванні підрозділу 121 окремої бригади ТрО ЗСУ на Херсонщині, де бійці тримають першу лінію оборони від дронів-камікадзе. Вони розповіли їй про особливості своєї роботи і пригостили борщем, який встигли зварити в час між ворожими атаками.
«ШАХЕДИ» СТАЛИ СКЛАДНІШОЮ МІШЕННЮ
У старенькому будиночку, де розташовується екіпаж перехоплювачів, трохи приглушене світло, тут розкладене обладнання та військовий реманент. Микола, командир зенітно-кулеметного відділення, пояснює, що основне завдання його команди – знищення будь-яких ворожих цілей, які заходять у повітряний простір. Ідеться про ударні дрони-камікадзе на кшталт Shahed-131 та Shahed-136, а також про ударні «крилаті» типу «Молнія» чи «Ланцет». Усе, що з’являється в небі й несе загрозу, вони мають збивати.
Навіть за кількістю обладнання тут видно, що робота об'ємна та непроста.
Микола каже, що останні збиті ними ворожі дрони були модернізовані – щоб уникати виявлення та знищення. Ті ж 136-ті «шахеди», але поведінка інша: маневрують, ривками йдуть ліворуч-праворуч, різко змінюють висоту. За словами військового, тепер вони летять зі швидкістю 200-280 кілометрів на годину, і це ще їхній «спокійний» режим. Він також припускає, що двигуни змінили:
– Ймовірно, двоциліндрові двигуни змінили на чотирициліндрові. І вони дуже швидко йдуть і намагаються «тікати» від нас. Звісно, таку ціль важче знищити.
Про розвіддрони Микола говорить окремо – вони не ударні, але їх важче виявити через маскування. На заводі корпуси часто білі, а росіяни перефарбовують їх, щоби важче було помітити і візуально, і приладами. Він підкреслює, що маскування противник удосконалює постійно.
ЗА ПАРУ ТИЖНІВ ЗБИЛИ ПОНАД 10 ВОРОЖИХ БПЛА
Підрозділ працює втрьох. Часом чергують по одному, але найчастіше – усі разом.
– Це Херсонщина. За останні пару тижнів збили понад десяток «шахедів». І це тільки ми, а ми ж тут не одні, – кажуть військові.
За їхніми словами, потік навантаження тут постійно стрибає:
– Бувають ночі, коли менше. Цієї ночі пройшло шість «шахедів» і вони облетіли нас, пройшли поза зоною ураження. Хтось інший відпрацював. А буває, коли летять і два десятки через нас, і три.
Переважно робота триває вночі – саме тоді росіяни найчастіше запускають ударні дрони. Двоє відпочивають, один стежить за планшетами, тримає зв’язок з оперативними черговими. Як тільки з’являється ціль, він підіймає інших – і всі готуються, чекають підльоту.
– Ми все ставимо, чекаємо, поки «шахеди» не підлетять. Підлітають, ми сідаємо, навколо тиша, повна концентрація. Чай з мелісою в хаті чекає, – сміється Микола.
Разом з бійцями йдемо за будинок, вони показують місце, де вночі ведеться бойова робота.
Розпитую про перші бойові дні у нинішньому складі.
Після спільно збитих дронів, каже Микола, було багато емоцій:
– У перший день роботи нинішнім складом збили два дрони. Вже після першого були аж в ейфорії. Але трималися, бо вони ще летіли. Не можна було в емоціях розпливатися. А коли знищили другу ціль і більше не спостерігали, то тоді так, тут криків радості було. Ну і в наступні рази пішов третій збитий, четвертий, п'ятий…
«ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ – ОБОВ’ЯЗКОВА УМОВА»
Про те, як вони сюди потрапили, Микола розповідає просто. Він був за кордоном, у Штутгарті, виїхав ще до повномасштабної. Коли повернувся, шукав, де служити, і йому порадили 121-шу бригаду. Його посада – старший зенітної гармати. Побратими прийшли схожим шляхом: поради, запис, служба. Всі родом з Кіровоградщини.
У трійці взаєморозуміння – обов’язкова умова, говорять військові:
– Якщо немає злагодженої роботи і взаєморозуміння – нічого не вийде. Ми маємо один одного дуже чітко розуміти. Якщо я кажу, що треба ось на стільки лівіше довернути, бо «шахед» має вийти, ми зараз його маємо бачити, то треба от рівно на стільки і довернути, а не як хочеться.
Визначати, який саме підрозділ збив ціль, теж інколи доводиться окремо. Він згадує випадки, коли інша група доповідала про знищення, а їхній розрахунок відповідав: «Ні, це ми». Вирішальним зазвичай стає відео.
Микола пам’ятає і випадки з місцевими, коли служив на попередньому місці – у мобільно-вогневій групі:
– Коли ми збивали «шахед», то місцеві вже бувало стояли з прогрітими машинами, щоб злити пальне з того БпЛА або вкрасти двигун. Що треба – забирають, що в хазяйстві не згодиться – віддають. Корпус залишають, а двигун іде на якийсь мотоблок. А корпус – це може бути як підтвердження знищення, тому що не завжди мобільній вогневій групі, навіть з відео, можуть підтвердити знищення цілі.
Військові підкреслюють, що такі дії, звісно ж, є небезпечними. Окрім того, запчастини від ворожих БпЛА у ЗСУ напряму не використовують, але є інше застосування. Наприклад, збитий бійцями «Ланцет» вони передали на дослідження – зразок був оновленої модифікації, фахівцям потрібно проаналізувати його начиння.
А загалом місцеві на Херсонщині, кажуть хлопці, ставляться до них добре:
– На щастя, тут люди хороші. Кажуть: «Ми вночі бачили, як летіло, а потім почули “бах" і вже знаємо, що хлопці збили». Кажуть, що поки ми тут – люди сплять спокійно. Допомагають чим можуть, смаколики носять.
А ще військові кажуть, що їм приємно усвідомлювати: їхня бойова робота захищає не лише країну загалом, а й Кіровоградщину, звідки вони родом. Виходить, що обороняють і власний дім. Після розмови залишається відчуття, про яке, ймовірно, і говорили військовим жителі цього села на Херсонщині: спокій, бо бачиш, у чиїх руках твій захист і що тут роблять усе можливе.
І навіть післясмак залишається не лише образний. Перед дорогою йдемо поїсти гарячого борщу – він смакує особливо. І тому, що це Херсонщина. І тому, що приготували його військові, і це честь – розділити з ними обід.
Мирослава Липа, Кропивницький
Фото авторки та надані 121 окремою бригадою ТрО
Новини з передової