Вовчанський напрямок: полювання на пілотів і дрони на оптоволокні
Репортаж
12.11.2025 10:45
Укрінформ
Кореспонденти Укрінформу побували на навчальних польотах операторів БПЛА та в майстерні дронів батальйону безпілотних систем «Булава»
Батальйон «Булава» 72 окремої механізованої бригади – один із підрозділів, що нині боронить Вовчанський напрямок. У тій місцевості переважають ліси та перепади висот. І «втягнутися» в особливості рельєфу потрібно було дуже швидко, говорять оператори дронів.
Кореспонденти Укрінформу побували на навчальних польотах у «Булаві», в одній із майстерень дронів і розпитали військовослужбовців про ситуацію у смузі відповідальності підрозділу.
В АРМІЮ – ЗА НОВОЮ ПРОФЕСІЄЮ
У невеликому лісовому масиві, від галявини до стовбурів дерев, літають FPV-дрони. Характерне дзижчання «перебивають» вигуки: «Молодець, Жека! Взагалі красунчик!». Досвідчені товариші підтримують оператора, який незабаром отримає своє перше бойове завдання. Поки він тренується, знайомимося з іншим пілотом – Остапом на позивний «Капітан».
Остап
– Навчання постійно потрібне, причому не лише з льотної справи, а ще й з топографії, радіоелектронної боротьби, а також із тактичної медицини, вогневої, інженерної підготовки. Це все може знадобитися. Важливо всебічно розвиватися, щоб бути ефективним за будь-яких обставин, – каже оператор БПЛА.
Чоловік родом із Коломиї, служить майже рік. У цивільному житті він працював інженером на заводі.
– Маю освіту, пов’язану з роботизованими комплексами, і це мені допомогло. Я обирав для служби саме цей підрозділ. Займаюся розвідкою. З переміщенням із Донеччини на Вовчанський напрямок завдання не змінилися, але тут інші умови – ліс в основному, і тепер уже часто дощ. Це ускладнює орієнтування, але дрони використовуються завжди, бо тільки-но погода псується – ворог починає рух…
Євген
Військовослужбовець Євген садить дрон, отримує ще порцію коментарів до свого польоту від офіцерів, і ми можемо поговорити. Жені – 27, він родом із Миколаївщини і в ЗСУ майже чотири місяці. Розповідає: за понад п'ять років попрацював у трьох європейських країнах будівельником та на виробництвах. Але зрештою вирішив повернутися на Батьківщину.
– То добровольці все ж не закінчилися? – запитую.
– За це не скажу. Я ж не доброволець. Мене мобілізували. Якби ні – я би ще, певно, погуляв… У червні прилетів у Варшаву, звідти поїхав в Україну, прямо з кордону мене і забрали в армію, – усміхається Євген.
На базову підготовку чоловік поїхав зі своєю дорожньою валізою: «Та так навіть зручніше було».
– Ви розуміли, що так станеться?
– Цілком. Я був готовий до цього. Захотілося вже чогось нового, змінити професію чи просто відпочити. Давно не був в Україні, не бачив рідних, нікого зі старих знайомих. Хотілося додому, – каже військовий.
– З відпочинком не склалося…
– Та це нічого, взагалі мені дуже цікаво. Перед тим як я вирушив в Україну, мені всі казали: от, 45 днів – і ти будеш на фронті. Я думав, що все швидко відбуватиметься, що, може, потраплю кудись у піхоту. Але коли приїхали рекрутери від 72-ї і розповіли про підрозділ БПЛА, то мене це справді зацікавило. Я служу вже кілька місяців і на завданні ще не був. Після базової підготовки пішов навчатися на пілота FPV, а тепер відбувається в бригаді бойове злагодження, – розповідає військовослужбовець.
РОБИТИ ВНЕСОК У ЗНИЩЕННЯ ВОРОГА
Із пультом у руках і контрактник «Мика» із Черкащини. У «Булаві» він майже рік. А до служби працював диспетчером у логістичній компанії.
«Мика»
– Зараз мені 24 роки. Рішення ухвалив для себе сам – боронити свою державу. Хотів працювати саме з безпілотниками. Звичайно, всі мої рідні хвилюються за мене, але вони прийняли таке моє рішення. Гадаю, вони пишаються, – каже «Мика».
За час своєї служби він був на Покровському напрямку, а тепер боронить Харківщину.
– Моє безпосереднє завдання – пілотування, а також забезпечити все, щоб це пілотування було успішним. Тобто розгортання точки, антени і всього для цього необхідного: генератори, EcoFlow, живлення. Найбільше подобається в цій роботі, звісно, успішне виконання завдання – знищення ворога. Але не все це так просто дається, – говорить військовослужбовець. – Дуже подобається працювати з Mavic, я пілот-розвідник і, звичайно, задоволений, коли роблю свій внесок для допомоги суміжним підрозділам і військам – артилерії та ударним БПЛА.
Він зауважує: на Вовчанському напрямку працювати доволі складно.
– Насамперед через рельєф. Є висоти, є низини, і вони дуже часто повторюються. Тут треба брати найвищі точки для встановлення антени, щоб радіогоризонт був чистий і всі висоти ти міг подолати успішно. Ну, і тепер погодні умови: опади, велика вологість, як наслідок – туман. Власне, сам дощ – це вже погана видимість і, відповідно, більша вірогідність утратити дрон, – пояснює «Мика». – Потрібно підтримувати навички пілотування, особливо якщо була навіть невеличка перерва в роботі. Щоб була відпрацьована моторика пальців. Ти ж маєш тримати в голові всі аспекти і нюанси роботи з дроном, наприклад, рівень заряду батареї, погодні умови, сигнал, і бути зосередженим на завданні, щоб сторонні думки не забивали мізки.
ЗНАЙТИ ОПТИМАЛЬНИЙ БПЛА ДЛЯ НАПРЯМКУ
Оператори БПЛА везуть нас в одну з майстерень батальйону. Саме ця спеціалізується на FPV-дронах. Зараз у ній керує головний сержант взводу «Дєсант», колишній десантник Максим.
Максим
– У березні 2022-го пішов добровольцем, був у 81 бригаді ДШВ. Пройшов ізюмські ліси на Харківщині, воював на Донеччині, Луганщині. Отримав два поранення, після яких мене списали зі спецвійськ. Десь півтора місяця послужив у ТЦК у рідній Білій Церкві й вирішив піти в тоді ще роту безпілотників, зв’язався з керівництвом і перевівся. Працював спершу на Mavic, були мені цікаві FPV – попросився на навчання і от уже два роки займаюся ними. Був у бойових екіпажах, а тепер перейшов на підготовчо-організаційну роботу, – розповідає Максим.
Основні завдання військовослужбовців у майстерні – ремонт і налаштування БПЛА, а подеколи й власна розробка.
– Усе залежить від поточних потреб. От тепер на Харківщині ми на практиці виявили, який дрон є оптимальним саме для місцевості, в якій виконуємо бойові завдання. Без конкретики – але це дрон, що і хороше навантаження може нести, і на велику відстань летить із малою витратою заряду батареї, – зауважує «Дєсант». – До цього на Донеччині, де ми перебували, краще було працювати іншими дронами.
Герман
Один із майстрів за робочими столами – 30-річний Герман із Київщини, слюсар у цивільному житті і військовослужбовець протягом п'яти місяців. Як каже, мобілізований з вулиці.
– До армії я дрона у руках не тримав, але всього навчився. Радіоелектроніка, 3D-моделювання були моїм хобі, тому я радий, що потрапив саме у підрозділ БПЛА, – ділиться Герман. – Колектив мені дуже подобається, і сам процес роботи теж. Прошиваємо (оновлюємо програмне забезпечення, – ред.) дрони, збираємо, міняємо конфігурацію, робимо компоненти для антен, ретрансляторів. Звісно, кожний дрон перевіряємо – і після цього відправляємо на позиції.
Найважче було освоїти прошивку, усміхається військовий:
– Спершу голова «кипить». Але швидко звик. Насправді нічого складного. Ми робимо дуже потрібне для хлопців на нулі. Це головне.
ПОЛЮВАННЯ НА ПІЛОТІВ І ДРОНИ НА ОПТОВОЛОКНІ
«Студент»
Насамкінець спілкуємося з командиром, засновником підрозділу, добровольцем ще з АТО, підполковником Андрієм Назаренком на позивний «Студент». Із ним Укрінформ знайомий відтоді, коли «Булава» ще була ротою.
«Студент» спирається на милиці, та категорично проти потрапляння їх у кадр (тож просимо пробачення, що про них згадуємо, та вважаємо це важливим).
– Це не поранення. Давня проблема з коліном, уже не можна було відкладати, довелося прооперуватися. На реабілітацію, на жаль, часу немає – багато завдань, противник сам себе не знищить, – відповідає на моє запитання підполковник.
Понад три місяці його батальйон перебуває у Харківській області.
– Ми використовуємо всі види БПЛА. Це і Mavic, FPV, нічні гексакоптери (має шість гвинтів, розташованих в одній площині, що забезпечує більшу вантажопідйомність і стабільність порівняно з квадрокоптером, – ред.), крила-камікадзе (ударні БПЛА літакового типу, – ред.), крила-розвідку, наземні роботизовані комплекси. Уже є певні засоби middle strike – для ураження цілей на відстані до 50 кілометрів від лінії зіткнення, – розповідає командир.
За його словами, підрозділ адаптувався до природних особливостей території, яку нині боронить.
– На Вовчанському напрямку дуже багато лісу та значні перепади висот, які трапляються навіть на ділянці кілометр на кілометр. Але якщо три місяці тому місцевість і була проблемою, то на сьогодні ми вже її вивчили, тож маємо непогану статистику. За жовтень знищили понад 30 одиниць автомобільної техніки, були пошкоджені гармата і танк. Але для мене «найжирніша» ціль – це екіпажі БПЛА противника. Наприкінці місяця якраз була виявлена точка FPV-розрахунку, пілота знищили разом з БПЛА, і потім була повністю відпрацьована їхня позиція, – говорить «Студент». – Триває війна безпілотників: як противник намагається знайти і знищити нас, так і в нас пріоритетна ціль – саме пілоти.
Ще один, також дзеркальний, пріоритет – перерізання логістичних маршрутів.
– Без логістики противник відразу втрачає всі свої наступальні можливості. Тому на сьогодні ми тільки нарощуємо виконання таких завдань. Це системна робота по різних об'єктах. Певні скупчення противника, накопичення палива, були і певні енергетичні об'єкти, – каже командир.
За його інформацією, на півночі Харківщини окупанти тепер діють, як і всюди на фронті: йдуть дуже малими групами, намагаючись «просочитися» у тили.
– Наше завдання – нищити їх на підходах, що нам досить ефективно вдається, – каже командир. – Одначе противник намагається тепер використовувати погіршення погодних умов для того, щоб непомітно просунутися. Думаю, всі знають про ситуацію з дамбою на річці Сіверський Донець на Білгородському напрямку. До того противник намагався закрити шлюзи, щоб було набагато простіше перетнути цей водний об'єкт. Але після руйнування на дамбі ворог мав проблеми із затопленням бліндажів і відрізанням від основних шляхів постачання. Це була відносно складна ситуація для противника. Уся боротьба ще попереду, і вже почалися активні бойові дії, – розповідає «Студент».
Величезну роль тепер відіграють дрони на оптоволокні.
– Противник на Вовчанському напрямку був більш розвинутий у цьому. Але тепер ми їх наздоганяємо і також у великій кількості застосовуємо дрони на оптоволокні. Вони показують дуже хорошу ефективність. Залітаємо прямо в лісові хащі, виявляємо цілі табори противника і систематично їх знищуємо. І боремося з ворожими БПЛА на оптоволокні: насамперед розставляємо карабінерів, ну, і є ще певні сили і засоби, які ми використовуємо.
Як повідомлялося, 10 травня 2024 року почався повторний наступ російської армії на північ Харківщини. Вовчанськ, який у 2022-му перебував в окупації, загарбники повністю зруйнували за кілька тижнів. Частину міста контролюють російські війська, обстріли українських позицій і штурми на цьому напрямку не припиняються.
Станом на 11 листопада, за інформацією начальника управління комунікації угруповання Об'єднаних сил Віктора Трегубова, попри значні, зростальні втрати, російські окупаційні війська далі наступають. Українським захисникам безпосередньо у Вовчанську дуже складно тримати оборону, оскільки будівель уже давно немає. Близькість району боїв до території РФ дає змогу загарбникам швидко поповнювати свої сили та забезпечувати логістику для наступальних дій.
Юлія Байрачна, Харків
Світлини В’ячеслава Мадієвського
Фото Укрінформу можна купити тут
Новини з передової