Україна зробила День Росії сумним святом
12.06.2025 20:00
Укрінформ
За даними Генштабу ЗСУ, людські втрати зс рф цього дня перевищили мільйон осіб і становлять 1 000 340 вбитих, поранених і полонених.
35 років тому – 12 червня 1990 року на першому з'їзді народних депутатів РРФСР було ухвалено Декларацію про державний суверенітет Російської Федерації. Тепер у РФ це називають «День Росії».
Навіть держсекретар США Марко Рубіо «від імені американського народу» коротко привітав жителів РФ, підкресливши, що Вашингтон підтримує їхнє «прагнення світлого майбутнього». Цікаво, що востаннє такі думки звучали три роки тому. Тодішній глава Держдепартаменту Ентоні Блінкен у червні 2022 року також зазначив, що «росіяни, як і люди в усьому світі, заслуговують на те, щоб жити без репресій і мати змогу використовувати свої права людини й основні свободи, не боячись наслідків».
Але мешканці РФ відтоді так і не стали її громадянами (у загальносвітовому визначенні цього слова, на що й указав Блінкен). Проте росіяни заслуговують на таке, з огляду на те, що й кого самі «обрали».
«М’ясні штурми» – вже не метафора
12 червня вся російська пропагандистська машина відчайдушно змальовувала «свято». Але воно, як і «перемога над Україною», виявилося зі сльозами на очах. За даними Генштабу ЗСУ, людські втрати збройних сил рф у цей день перевищили мільйон осіб і становлять 1000340 убитих, поранених і полонених.
За даними Генштабу ЗСУ, людські втрати збройних сил рф у цей день перевищили мільйон осіб і становлять 1000340 убитих, поранених і полонених.
Це вп'ятеро більше ніж у всіх російських і радянських війнах після Другої світової війни і удвадцятеро більше ніж у війні в Афганістані. Юрій Христензен, – експерт медіацентру «Одеська політична платформа» нагадує, що в російському законі «О ветеранах» війна з Україною – сорокова, «ювілейна», війна Кремля після 1945 року. Мільйон утрат – ось такий «подарунок» зробив Путін росіянам до 35-річчя їхньої «незалежності».
Те, що вони вирішили, що від них нічого не залежить, зрештою, і призвело до того, що їхні «м’ясні штурми» вже перестали бути метафорою і мають свою цілком реальну криваву ціну.
Цифра в мільйон утрат збігається з оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), який цього місяця випустив велику доповідь під назвою «Бойові стогони Росії» (Russia's Battlefield Woes). Вона підбиває підсумки (на сьогодні) повномасштабного вторгнення. Тут наведено цифру – 950 тисяч осіб убитих або поранених (із них 200–250 тисяч – загиблі).
На особливу увагу заслуговує графік, де CSIS порахував утрати окупантів. У перший рік повномасштабного вторгнення вони становили близько 300 осіб на день. У 2023 році – 700 осіб, торік – 1200, а вже цього року – трохи більше ніж у 2024-му. (Дані містять загиблих і поранених).
Як відомо, на зустрічі з українською делегацією у Стамбулі голова переговорної групи РФ Мединський заявив, що «Росія готова воювати стільки, скільки знадобиться». І навів приклад Швеції, з якою вона воювала 21 рік під час Північної війни 1700–1721 років. Якщо на мить повірити в цю «готовність» (а робити цього не варто, – про що нижче буде сказано), то за нинішніх темпів, людські втрати Росії в Україні становитимуть 6,65 млн осіб.
Нагадуємо, зараз штатна чисельність збройних сил РФ, згідно з указом Путіна від 16 вересня 2024 року, становить 2,39 млн осіб, із них лише 1,5 млн –військовослужбовці.
«Кубишка Путіна» спустошується на очах
Путін у будь-якому випадку не зможе воювати ще 21 рік. І навіть не тому, що стільки не проживе, а через брак коштів. 11 червня він наказав виділити кошти «на бази й аеродроми, щоб нові системи озброєнь не ставили "в чистому полі"».
Проте взяти на це гроші вже в недалекому майбутньому фізично не буде звідки. За оцінками багатьох експертів (зокрема й російських, цілковито провладних), сукупний дефіцит бюджетів усіх рівнів у РФ цьогоріч може сягнути 4,4 трлн рублів, що втричі (!) вище від початкового фінансового плану.
До нього в авральному порядку вже внесли поправки. Через що недостача тільки федеральної скарбниці (не кажучи вже про регіональні) зросте до 3,8 трлн. «Розрив між доходами і витратами може призвести до збільшення держборгу й витрат на його обслуговування, призупинення фінансування регіонів тощо», – попереджають російські експерти.
Прямим свідченням цього є падіння суми виплат за підписання контракту з армією. Те, що починалося, як атракціон небаченої щедрості, вже сходить нанівець – в окремих суб’єктах РФ вони вже знизилися вдвічі.
10 червня Мінфін РФ офіційно визнав «діру» в держбюджеті в майже 3,4 трлн рублів, зазначивши, що через травневе падіння цін нафтогазові доходи впали до мінімуму за останні 2,5 року, становивши лише 512,7 млрд рублів. А сальдований прибуток компаній, що їх видобувають, у першому кварталі цього року впав практично вдвічі. Про це відзвітував Росстат. Загалом нафтогазові корпорації РФ заробили 789,5 млрд рублів проти 1,445 трлн роком раніше.
Щодо нафтопереробних заводів, яким до санкційних страждань додають великого клопоту й українські дрони, то вони опинилися на межі збитків. За перший квартал цього року вони заробили 4,5 млрд рублів – у 23 рази (!) менше, ніж за аналогічний період минулого року.
Загалом російська сировинна промисловість, яка забезпечує 14 % ВВП і половину доходів бюджету, втратила 38 % прибутку. Зокрема й через те, що велику кількість російського нафтоналивного «тіньового флоту» вже «заякорили» санкції.
Зниження рублевої виручки експортерів відповідно підводить до зростання дефіциту бюджету. «У підсумку виникає порочне коло: штучне утримання курсу рубля (що зараз здійснює Центробанк РФ. Ред.), призводить до розширення дефіциту, а неможливість знизити видатки провокує розгін інфляції та збереження високої ключової ставки (наразі вона складає 20 %. Ред.), яка й підтримує нацвалюту», – констатували 11 червня прокремлівські «Известия».
Що стосується Фонду національного добробуту (ФНД), то цього року Мінфін РФ витратив ще 35,9 млрд рублів із нього на покриття дефіциту бюджету. Зараз у сумнозвісній «кубишці Путіна» (як називають ФНД) залишилося всього 2,8 трлн рублів ліквідних активів, і, як попереджають аналітики, «до середини наступного року й вони закінчаться». За їхніми оцінками, фактичний золотий запас «кубишки» тепер складає 139,5 тонн. Для порівняння: в лютому 2022 року він становив 400 тонн.
Відчуває недобре вже й «патріотична» спільнота. Наприклад, Z-«воєнкору» Максиму Калашникову «те, що відбувається зараз, нагадує ситуацію напередодні Лютневої революції… Наростають труднощі в транспортному постачанні, зростають ціни, інфляція… А потім бах – і масові заворушення. Країна завалилася… У нас назріває неабиякий вибух в економічному тилу. Незважаючи на бадьорі заяви, що «все нормально», «ми йдемо вперед», «перемагаємо». – Ні, хлопці! На жаль, ситуація дуже погана… Слова про «небачене економічне зростання» вже офіційно стихли».
І це – правда. Навіть Путін про «санкції нам на користь» каже із приреченим виглядом. Тож міжнародні санкційні жорна разом із українськими – дроновими – мелють хоч і повільно (як багато кому здається), але нестримно та дієво. Далі -буде.
Як «СВО» «обнулила» геополітичну роль Росії
А далі в Росії буде тільки гірше. І не тільки у військовому чи економічному плані, а вже й геополітичному. І це теж констатують «патріоти». Зрадник України екс-депутат Одеської міськради колаборант Ігор Димитрієв нещодавно написав великий пост, у якому йдеться, що Путін не тільки програв війну в Україні, а й «обнулив» геополітичну роль Москви у світі. «Здавалося, що Росія – гарант стабільності, арбітр, центр сили. Зараз від цього відчуття не залишилося нічого», – констатує Димитрієв. І пояснює:
– «Казахстан упевнено прямує своїм шляхом, формує власну стратегію безпеки. Підписав план військового співробітництва з Великою Британією, що охоплює підготовку офіцерів у її військових академіях. Будує із Сінгапуром завод із виробництва боєприпасів натовського калібру 155 мм…
– Азербайджан остаточно ліквідував вірменський Арцах без огляду на ОДКБ і з убитими російськими миротворцями. А після збитого літака у грудні 2024 року публічно вимагав від Москви вибачень і компенсацій, закрив офіси російських державних структур…
– Вірменія – у минулому основний союзник у Закавказзі – фактично покинула російську орбіту. Пашинян неодноразово заявляв про вихід із ОДКБ, країна відкликала свого постпреда, закрила російські канали…
– Узбекистан ігнорує ОДКБ із 2012-го, натомість активно розвиває партнерство з Європою через саміти та секторальні угоди…
– Замість нейтральної Фінляндії тепер – 1300 км кордону з НАТО.
– Швеція, яка зберігала нейтралітет навіть у роки Другої світової війни, постачає зброю Україні.
Уся північ Європи перебудовує свої збройні сили під спільні дії в Арктиці та Балтиці. Уся Європа перетворюється на єдину антиросійську коаліцію.
– Німеччина переорієнтовує виробничі потужності на військові замовлення. Оборонні витрати ЄС орієнтовані на 5 % ВВП. Уперше з'явився єдиний європейський військовий бюджет.
– Сирія, яка нещодавно відігравала роль вітрини геополітичного впливу РФ, тепер – місце для масової страти проросійських елементів…
«Росія – більше не регіональний лідер, не політичний центр, не гарант стабільності. Геополітична вага не просто зменшується – вона обнулюється. Фактично весь зовнішньополітичний масштаб РФ сьогодні – це тактичні бої в Донецькій і Сумській областях… Те, що замислювалося як швидка зміна влади в Києві, перетворилося на затяжну м'ясорубку, що пожирає геополітичний капітал Росії.
Уся військова машина зосереджена на штурмах українських сіл. Усі ресурси вичавлюються заради фронту, який майже не рухається», – підбиває невтішний підсумок Димітрієв і резюмує: «Куди все котиться, було зрозуміло ще 2022 року. Проте керівництво РФ з маніакальною завзятістю довбало в українську оборону. Мабуть, у Кремлі вірять: якщо вдасться зруйнувати Україну, всі проблеми самі собою розчиняться, і повернеться 2021 рік… І це ще без питання санкцій, утрати ринків, тотальної залежності від Китаю. Що дістає Росія натомість? Компліменти Трампа й візити африканських вождів… Раніше Росія була оточена буферною зоною формального нейтралітету, тепер вона оточена системою оборонних альянсів, де Москва не має ні союзників, ні посередників. Такі тектонічні зрушення незворотні. Геополітична «СВО» призвела до кардинально протилежного результату».
Ось така історія. До речі, 35-та річниця Декларації про державний суверенітет Росії мала б у самих її жителів викликати когнітивний дисонанс. Адже їх, по суті, примушують «святкувати» те, що призвело, за словами Путіна, до «розпаду СРСР – найбільшої геополітичної катастрофи XX століття».
Тепер війна в Україні призводить до катастрофи вже й «незалежну» путінську Росію, хоча вона цього ще й досі воліє не бачити.
МАКС МЕЛЬЦЕР, оглядач, Київ
Ілюстрація www.cartoonmovement.com
Новини з передової