На війні військовий втратив багатьох побратимів та ногу.
Микола Калінов – військовий-контрактник, старший сапер, який воював у 2014-2015 роках і після 2022-го, ставши свідком змін у війні. Він брав участь у боях на Харківщині, втратив побратимів і через поранення – ногу. Нині проходить реабілітацію в Чернівцях, знайшов кохання, але прагне повернутися на фронт, щоб довести війну до перемоги.
Микола Калінов воював у 2014-2015 роках і після початку повномасштабного вторгнення 2022 року. Він каже, що війна за цей час змінилася кардинально.
«Тоді ми могли безпечно виконувати саперну роботу — ставити або знімати міни, укріплювати позиції. Сьогодні кожен вихід на поле означає ризик негайного виявлення ворожими дронами, за якими вже через декілька хвилин приходять точні удари. Війна стала швидшою, технологічно вдосконаленою і, на жаль, ще більш смертельною», — розповідає військовик.
За словами Миколи, за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення разом із побратими передчували щось недобре. Вони помічали, що ситуація загострюється, розвідка працює активніше, а артилерійські обстріли частішають.
Микола з побратимами
«Cправжнє вторгнення розпочалося 24-го числа — потік “градів”, ракет і мінометів, які зрівняли наші позиції із землею. Але ми стояли міцно, готуючись до бою. Ворог чекав параду, але зустрів нас вогнем спротиву», — згадує військовий.
Микола особливо добре пам’ятає бої на Харківському напрямку. В багатьох тоді не було віри в можливість відвоювати позиції, але українські захисники довели протилежне.
«Ми дуже ефективно відбили їх, вони тікали, навіть кидаючи свою техніку. Позиція за позицією ми повертали територію — рідкісний момент переможної динаміки. Вони не очікували такого спротиву, думаючи, що захоплюють свої кордони, але ми вигнали їх із Харківщини з важкими втратами», — пригадує він.
Перемоги не приходять без болю втрат. 19 червня 2024 Микола втратив п’ятьох побратимів, яких вважав своєю другою сім’єю. Серед них був найкращий друг військового Костя.
Микола із Костею
«Вони ще вчора говорили зі мною по телефону, а наступного ранку їх не стало. Вони навіть не встигли нормально вийти з машини, коли до них прилетів снаряд калібру 152 мм. Це один із тих моментів, які залишають глибокий слід у серці. Найбільше на війні болить саме це — втрати», – ділиться військовий.
7 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання під Нововодяним, Микола отримав важке поранення.
фото після поранення
«Ми з товаришем розчищали логістичні маршрути від мін, я ступив на приховану міну ПФМ-1, закопану в піску. Адреналін спочатку замаскував біль, але я зрозумів, що ноги вже немає. Чекати понад 20 годин на евакуацію було важко; я втратив не лише стопу, але й коліно. Але головне, що я живий і зараз проходжу реабілітацію в Чернівцях під наглядом чудових лікарів», – каже військовик.
Під час реабілітації у Чернівцях Микола зустрів своє кохання. Його обраниця працює в медичному закладі, де він проходить відновлення. Зараз вони живуть разом і планують спільне майбутнє у Чернівцях.
Втім, попри новий етап у житті, військовий залишається вірним своєму обов’язку і прагне повернутися на фронт.
Микола на реабілітації
«Як солдат, я вважаю, що цю війну можна завершити лише перемогою. Розмови про переговори повинні враховувати матерів, дружин та тих, хто залишився без кінцівок або отримав шрами через цей конфлікт. Ми заплатили надто велику ціну, щоб просто здатися. Особисто я планую повернутися — як інструктор або в гуманітарній демінізації. Війна ще не закінчена, і ми повинні довести її до перемоги», – резюмує Микола Калінов.
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media