Старший солдат, командир відділення 1-ої роти, 94 батальйону, 107 бригади.
“Ми всі бачили смерть, ми всі йшли з думкою, що це дорога в один кінець.”
24 лютого могло бути звичайним днем народження. Святковим. Але замість привітань – звуки вибухів. Замість тортів – вибір, який розділив життя на “до” і “після”.
Дмитро без вагань взяв до рук зброю та став у стрій. Запеклі бої, евакуація побратимів під ворожим вогнем, біль втрат – він знає війну не з новин. Він бачив її зблизька і розуміє її справжню ціну.
Він не святкує дні народження, бо в нього є інша дата – день, коли він обрав боротися. За країну. За своїх. За тих, хто поруч