Памʼяті льотчика, майора Станіслава Романенка (позивний «Дракон»)
Хвилина мовчання
17.01.2025 09:00
Укрінформ
Захищав українське небо до останнього подиху
Станіслав народився 1 січня 1973 року у сім’ї військовослужбовців на Чернігівщині, в селі Степанівка. Закінчив школу у Борозні, а в 1991 році – Чернігівський юридичний технікум.
Після навчання в технікумі вирішив пов'язати своє життя з військовою справою. Вступив до Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, яке успішно закінчив у 1995 році з дипломом офіцера з вищою військово-спеціальною освітою льотчик-інженер, й відтоді став на захист українського неба.
Майор Романенко обіймав посади льотчика, старшого льотчика, заступника командира ескадрильї – штурмана авіаційної ескадрильї, начальника служби безпеки польотів 39-ї бригади тактичної авіації, що базується на Житомирщині.
За свою льотну карʼєру налітав 1296 годин у небі (за період війни – 125 годин), досягнув рівня льотчика І класу, мав більш як 67 бойових вильотів.
Збив ворожий літак в бою, за що був що нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. А також відзначений державними нагородами: “За оборону України”, “За військову службу Україні” та відзнаками Міністра оборони України, командувача Повітряних Сил ЗС України.
Майор загинув 22 грудня 2023 року під час бойового завдання з пошуку, виявлення, перехоплення та знищення засобів повітряного нападу противника на літаку Су-27 поблизу населеного пункту Терезине Білоцерківського району Київської області.
У ту ніч росіяни атакували Україну 28 "Шахедами", 24 з яких збили наші сили ППО. Найбільших руйнувань тоді зазнав Київ. Під час цього повітряного нападу літак Станіслава Романенка росіянам вдалося збити. Тепер льотчику назавжди 50… У нього залишились два сини, дружина та мама.
Поховали воїна з усіма військовими почестями на Смолянському кладовищі в Житомирі.
"Він був єдиним сином у своєї матусі, чудовим батьком для своїх синочків, гарним люблячим чоловіком. Станіслав любив життя, любив світ і понад усе любив небо та свою Україну", – розповіла Суспільне.Житомир директорка міського центру соціальних служб Ольга Юрченко.
"Станіслав Романенко назавжди залишиться в наших серцях, як світла людина, як людина слова, як порядна людина. Ми будемо згадувати його тільки з теплом, будемо згадувати завжди. Вічна пам'ять", – сказав під час похорону побратим загиблого.
На фасаді Стапанівської гімназії Комарівської сільської ради на малій батьківщині Героя встановили меморіальну дошку.
А наприкінці 2024 року, через рік після останнього польоту майора Романенка, на місці його загибелі жителі Київщини також встановили памʼятну стелу. На церемонії її відкриття були присутні представники керівного складу Повітряного командування "Центр" разом з особовим складом бригади тактичної авіації, рідні й друзі, які з особливою шаною та сумом згадували відважного та героїчного офіцера.
"Станіслав був патріотом своєї країни та борцем за незалежність, мужнім воїном, який, свідомо ризикуючи своїм життям, захищав свою землю до останнього подиху!", – підкреслив його командир.
Вічна слава і честь Герою!
Фото з відкритих джерел, Суспільне Житомир
Новини з передової