Пам’яті розвідника Віталія Кулінича
Хвилина мовчання
02.01.2025 09:00
Укрінформ
Добровольця, який загинув 31 березня 2022 року у Київській області, вдома на Франківщині хоронили двічі
"Захищаючи Україну, загинув доброволець, ветеран АТО, розвідник, коломиянин Віталій Кулінич з позивним "Куля", – ще 11 квітня 2022 року повідомила керівниця Центру допомоги учасникам АТО ООС Коломийського району Оксана Вандич.
Віталій після початку повномасштабного вторгнення РФ приєднався до лав добровольчого підрозділу «Сонечко». Загинув під час виконання рейдового завдання по зачистці населених пунктів від окупаційних військ – знищував чергову колону російських десантників.
Віталій народився 28 вересня 1992 року на Івано-Франківщині. Про нього завжди відгукувалися як про уважного, добросовісного і працьовитого. А ще згадують його завжди щиру усмішку.
Місцева жителька села Грушів Коломийської громади Дарія Маруняк пам'ятає Віталія ще маленьким. Вони дружили сім'ями, хоч жили у різних селах. «Гарний був хлопчик, чемний, привітний. Приємно було з ним спілкуватися. Дорослим менше його знала. Але він був патріотом. Так його виховали. Хотів України такої, як він бачив», – цитує Дарію «Суспільне».
Подруга Віталія Ольга Пнівчук каже, що він завжди поважав батьків та був опорою для своєї родини.
«Він був неймовірною людиною, добрим, щирим, завжди приходив на допомогу, на нього можна було покластися. Я не знаю людей, які б Віталіка не любили й не поважали. Його смерть – це насправді дуже велика втрата не тільки для Коломийщини, а й взагалі для всієї України. Дуже шкода, що від нас йдуть найкращі», – говорить Ольга.
Віталій у 2014-2015 роках як доброволець брав участь в Антитерористичній операції на сході України. З початком повномасштабної війни молодий чоловік приєднався до добровольчого батальйону «Сонечко» – підрозділу спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Воїн разом з побратимами обороняв Київщину, де у березні 2022 року велися тяжкі бої.
Побратим Олег Свищук знав Віталія з часів АТО. Разом воювали у Пісках. Він розповів, що був його командиром у «Правому секторі», потім – Добровольчому українському корпусі. "Надзвичайний боєць; людина широкої душі; справжній друг, який чітко і вміло виконував всі накази", – згадує Олег.
Віталій загинув 31 березня 2022 року під час жорстокого бою. Тіла загиблих військових побратими змогли забрати лише після того, як росіян прогнали з Київщини.
Чин похорону Віталія Кулінича відбувся 8 квітня 2022 року.
Проте через деякий час з’ясувалося, що трапилося непорозуміння. «Перші місяці повномасштабного вторгнення були дуже тяжкими для всіх. На жаль, внаслідок наруги окупантів над тілами та людського фактора, 8 квітня в Коломиї поховали іншого героя, а тіло Віталія весь цей час знаходилося в морзі Києва. Шляхом ДНК-експертизи встановили, що було здійснено помилку. Тепер, після вирішення всіх юридичних процедур та перепоховання іншого військового, Віталій Кулінич справді повернеться додому», – повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський 11 червня 2024 року.
Від таких новин могло б розірватися материнське серце. Проте мамі Віталія не стало до повномасштабної російсько-української війни. Скорбота оповила батька, сестру, кохану, побратимів і знайомих.
Траурний кортеж із солдатом батальйону «Сонечко» Віталієм Куліничем прибув у Коломию 12 червня. Після молебню відбулася скорботна хода центром міста. Перепоховали захисника на кладовищі села Грушів.
8 листопада 2024 року у селі Забуччя на Київщині відкрили пам'ятний знак на честь полеглих там 31 березня 2022 року восьми героїв, які з першого дня повномасштабного вторгнення взяли до рук зброю.
Разом із Віталієм Куліничем тоді полягли: Микола Курик «Калаш» з Тернополя, Михайло Горблянський «Дред», Іван Антолик «Сталкер» та Ярослав Романов «Самурай» із Закарпаття, Тарас Крит «Крот» зі Львова, Андрій Романов «Тренер» з Луцька, Олексій Цибко «Регбіст» зі Сміли.
Встановлення меморіального знака ініціювала пані Софія з Тернополя – мати одного із загиблих бійців – Миколи Курика. Пам'ятний знак зображує мапу України, на якій тризуб – ніби центр сонця, від якого променями розходяться добровольці-захисники.
«Меморіал «Сонечко» став важливим елементом пам’яті нашої громади, нагадуванням про те, як дорого дається мир і спокій на нашій землі. Це місце, де ми будемо завжди пам’ятати про наших Героїв, про тих, хто віддав своє життя заради нас», – акцентують у Михайлівсько-Рубежівському старостинському окрузі, куди входить Забуччя.
Територіально це на в’їзді в Ірпінську міську територіальну громаду. Місця, де на підступах до Києва у березні точилися запеклі бої з росіянами.
Вічна слава і подяка кожному, хто зупинив російських окупантів на українській землі ціною власного життя! Слова вдячності захисникам звучатимуть завжди у кожному куточку нашої держави.
Фото: Фейсбук-сторінка Віталій Кулінич, Михайлівсько-Рубежівський старостинський округ
Новини з передової