Пам’ятним перевеслом шани і гідного відзначення Слова і Людини
Це були якісь особливі моменти хвилювання, єдності й поваги, віри і підтримки, радості і трепету єства.
1 вересня у Новодністровську вшановували пам’ять Почесного громадянина рідного села Ломачинці та міста Новодністровськ, журналіста, письменника, драматурга, лауреата численних премій, члена НСПУ та НСЖУ, автора більш як 20-ти книг, літописця людських доль та історії міста енергетиків і Дністровської ГАЕС Івана Семеновича Нагірняка.
Уже 10 років рідні, близькі, колеги і друзі, смакуючи осінніми щедротами яблуневих садів, вчаться жити, працювати, переоцінювати і зважувати, доганяти і не втрачати, любити й дорожити, але вже без нього… Ні, з ним, просто уже в іншому вимірі… Там, де любов з любові пророста, бо жодні відстані не в змозі розірвати оте незриме, але таке багате й щедротне перевесло шани й любові, з якими щоразу йдуть кожен на свою сповідь до свого Івана…
Іще 13 жовтня 2017 року у місті відбулася визначна подія – встановлення меморіальної дошки на Будинку культури «Молодіжний», директором якого Іван Семенович був з 1996 по 1999 роки. Її виготовлення стало можливим, завдяки особистому сприянню директора філії «Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС», на той час депутата Чернівецької обласної ради Василя Йосиповича Суботи.
Тож тепер своїм примруженим доброзичливим поглядом з портрета Іван Семенович спостерігає, дякує і радіє, що збирається стільки добрих людей шанувати його СЛОВО!
65 літ на його життєвій вишиванці… Як несправедливо мало! 65… Як же багато зосталося, завдяки його слову, бо ж воно, пущене поміж люди, проростає швидше, ніж будь-яке насіння! Його слово – у дорогих серцю просторах, у сивочолому, як і він сам, Дністрі, у любому місті, місті нашої юності!
І ось уже втретє у день пам’яті знаного земляка відбувається іще одна вагома для міста енергетиків подія: відділ культури Новодністровської міської ради став ініціатором присвоєння найвищої в місті відзнаки в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики, драматургії, театрального мистецтва – Премії імені Івана Семеновича Нагірняка. Щорічно встановлюється одна така премія, на здобуття якої представляються нові оригінальні твори і роботи, опубліковані у завершеному вигляді протягом останніх трьох років.
На підставі рішення комітету та розпорядження міського голови від 28 серпня 2024 року з двох претендентів було визначено переможця – володаркою премії імені Івана Семеновича Нагірняка цьогоріч стала поетеса, журналістка, членкиня НСЖУ Інна Валеріївна Руснак. До речі, рекомендацію до вступу у НСЖУ у травні 2013 р. та передмову до другої збірки «Трагедія закоханого серця» Інна написав її знаний земляк-ломачинчанин-новодністровець Іван Нагірняк.
Третя книга поетеси найбільше вразила шанувальників і пересічних українців, знайомих і незнайомих земляків – нова збірка зболених і прожитих кожним нервом поезій «Байрактар» яка вийшла друком у липні цього року– це 32 вірші, що проросли на сторінках долі особливою сповіддю зболеної душі Інни, яка, задихаючись від болю, бо її чоловік уже 21 місяць у російському полоні, таки ковтнула рятівного повітря у життєву стежину її героя, нашого захисника, солдата 1 роти 97 батальйону ТрО 107 бригади Павла Балахтаря, якому і присвятила свою нову книгу.
Із неабияким хвилюванням та гордістю пам’ятну відзнаку і відповідний диплом вручила Інні міський голова Наталя Цимбалюк, підкресливши, що «Байрактар» віднедавна – на почесному місці у її робочому кабінеті, а глибоке і щире слово поетеси вражає своєю справжністю і силою.
Особливим трепетом проймала усіх присутніх промова лауреатки третьої премії імені Івана Нагірняка, котра, дякуючи усім причетним за підтримку і таке вагоме відзначення її творчого здобутку, ділилася хвилюючими моментами своєї боротьби, народження виняткової для неї книги, що стала голосом не тільки її Павла, а й усіх полонених українських захисників; зізнаючись, що вистояла і продовжує бути незламною заради свого коханого чоловіка.
Своїми споминами, вдячністю і присвятами дорогому земляку Івану Нагірняку, а також щирими вітальними словами Інні Руснак поділилися лауреатки першої та другої літературно-мистецької премії імені Івана Нагірняка, поетеси, громадські діячки Інна Гончар (2021 р.) та Олена Богуцька (2023 р.).
Уже традиційно щире слово мовив і головний інженер Дністровської ГАЕС Анатолій Жук, земляк та багаторічний колега Івана Нагірняка, котрий із приємністю вітав нову лауреатку, що теж має ломачинецьке коріння.
Направду, про Івана Семеновича, нашого Буковинського Кобзаря, можна говорити і згадувати не одну годину, сміятися і плакати, вражатися і дякувати, міркувати і навіть просто мовчати… Але із заснуванням літературно-мистецької премії чергова першовереснева розлучна річниця звучить у приємному суголоссі вітань талановитим творчим людям. Пам’ятаємо, співчуваємо родині Нагірняків та близьким і навчаємо молоде покоління плекати і прославляти рідний край, видатних і талановитих людей.
А там часом у сердечних обіймах і фото на згадку з третьою лауреаткою, поетесю Інною Руснак навколо звучав неофіційний гімн Новодністровська – «Місто моєї юності», на слова Івана Нагірняка, музику його знаного співвітчизника-композитора Михайла Рожка.
Інна Гончар, членкиня НСЖУ та НСПУ, незмінна ведуча чи не усіх творчих і ювілейних вечорів свого наставника, лауреатка першої літературно-мистецької премії імені Івана Нагірняка (2021 р.)
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні