Новини
Донька професора-військового з Чернівців купила бійцям авто за розіграну на аукціоні власну картину
10.03.2024
Вісімнадцятирічна донька військового з Буковини зібрала батькові кошти на авто для фронту. Для цього розіграла на аукціоні власну картину. За лічені дні Катерина ХУДА назбирала 140 тисяч гривень.
Небайдужі допомогли привезти з-за кордону авто, відремонтувати, пофарбувати й перевезти на передову. Уся ця добра справа обійшлася у 250 тисяч гривень. Вона об’єднала багатьох людей.
Про це йдеться у публікації ” ” від 7 березня, пише molbuk.ua
“Батько не дуже вірив, що зберу стільки грошей”
Олексій Худий – доктор біологічних наук, професор кафедри біохімії та біотехнології ЧНУ. Він займався наукою, навчав студентів і вирощував в університетській лабораторії червонокнижних риб.
Читайте також: У лабораторії ЧНУ вирощують червонокнижних риб під сонячними батареями – фото
Та в лютому 2022-го змінив університетські аудиторії на казарму, а згодом – на окопи. У складі 92 батальйону 107 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ пішов служити. Упродовж двох років командував взводом мінометної батареї, нещодавно став командувати мінометною батареєю.
Читайте також: “Мої вчорашні студенти стали мені побратимами”: доктор наук із Чернівців пішов служити до війська
Після звільнення Харківщини його підрозділ брав участь у боях поблизу Бахмута, пізніше – в Авдіївці. Буковинські військові до останнього боронили місто. Коли Олексій евакуйовував звідти побратимів, потреба в автомобілях підвищеної прохідності постала особливо гостро. Тож під час короткої відпустки в Чернівцях військовий обмовився доньці, що їм потрібне авто…
“Я постійно допомагала друзям, які служать, та й просто незнайомим військовим. З першого дня великої війни вмовляла тата відкрити збір на потреби його підрозділу. Він завжди відмовлявся. Та одного разу все ж зізнався, що їм треба авто. Хоча не надто вірив, що зможу зібрати потрібну суму. Я відразу відкрила збір”, – розповідає дівчина.
Фото надане Катериною Худою
Суму зібрали менш ніж за тиждень
Катерина – студентка факультету архітектури, будівництва й декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ. Закінчила художню школу, гарно малює. Тож вирішила влаштувати розіграш однієї зі своїх картин в обмін на благодійні внески.
Картина, яку Катерина Худа виставила на аукціон
“Спостерегла, що швидше закривають ті збори, за участь у яких люди щось можуть отримати. Отож щоби привернути більше уваги, розіграла свою картину. Підтримали мене багато людей. Дуже вдячна своєму хлопцеві, друзям, родині – усім, хто долучився. Навіть інші волонтерські штаби віддавали нам від себе частину суми. Друзі з юридичного факультету влаштували благодійний кінопоказ, кошти з якого також переказали на мій збір.
Донатили й незнайомі люди. Один хлопець, якого не знаю, переказав 5000 гривень. Найбільший отриманий переказ – 39 тисяч гривень. А донатів сумою від однієї до 20 гривень набралося близько 13 тисяч.
“Це підтверджує, що кожна гривня важлива, не буває маленьких внесків”, – зауважує дівчина.
Необхідну суму зібрали менш ніж за тиждень.
“Картину виграв мій знайомий, який чимало задонатив, а також залучив до нашого збору інші волонтерські штаби. Гарно збіглося: віддала переможцеві приз у його день народження, – каже дівчина.
Війна об’єднала нас, ми всі стали однією великою родиною, і те, як активно всі долучилися до нашої справи, підтвердило це”.
“Дуже розчулила згуртованість чернівчан”
Купівлею, перевезенням, ремонтом, фарбуванням машини зайнялися колеги, друзі батька та всі небайдужі.
“Дуже розчулила згуртованість чернівчан. Стільки людей долучилося, всі так хотіли допомогти! – вражений Олексій Худий. – Наш відділ міжнародних зв’язків на чолі з керівником Сергієм Луканюком допоміг знайти машину на одному з аукціонів у Німеччині, організував доставлення.
Поставити авто на облік допомогла волонтерська організація “Українські мурахи”, з якою пов’язаний мій підлеглий – тероборонівець і письменник Олександр Михед. Пофарбував машину безкоштовно викладач філфаку ЧНУ Павло Івончак. Центр шиномонтажу rezinka.ua замінив гуму на колесах. Запитали: “Машина на фронт?” Кажу, так. “Тоді грошей не беремо”, – відповіли. Хлопці біля Калинівського ринку зробили тент на кузов. А ще подарували саморобні ноші, можливо, навіть за своїм дизайном. Усі дуже по-людськи поставилися.
Дехто каже, що чернівчани далекі від війни, зашкарублі. Нічого такого. Скільки приїжджав у Чернівці, звертався з різними проханнями, ніколи не було відмов. Завжди ставилися з розумінням, намагалися допомогти.
“Коли ворог стоятиме біля воріт, буде вже пізно”
На сході України дещо по-іншому, зауважує Олексій Худий.
“На Донеччині такого альтруїзму не помітив. Звичайно, місцевим там зараз дуже дістається. Можливо, обслуговування військових – це один з основних способів заробітку для них, іншого немає. Та й житло нам надали безкоштовно, оплачуємо лише компослуги. Та що стосується обслуговування машин, усе це там коштує доволі дорого”.
Професор зізнається, що сумує за наукою. Але поки що не до неї.
“Після повернення доведеться заново вчитися. Адже світова наука не стоїть на місці, а у нас зараз немає часу іти в ногу з нею. Не можна, як кажуть, молитися двом богам. На щастя, у мене є син, який пішов моїми стопами. Навчив його всього, що міг, він зараз продовжує мою справу”, – каже Олексій Худий.
“Більшість тих, хто залишається, – це люди, які прийшли у перші дні великої війни, – розповідає науковець. – Нас мотивує споглядання знищених сіл, міст багатої раніше Донеччини. До початку війни сюди вкладали великі кошти, це був дуже привабливий для життя регіон. Тепер усе це знищене, зруйноване, просто жах… І коли хтось запитує: “Що ви там робите? Це ж не біля дому!”, я відповідаю, що країну треба захищати не на межі свого обійстя, а подалі. Коли ворог стоятиме біля воріт, буде вже пізно”.
” ”
–>
Джерело