У його мотивах долі – омріяна мелодія Перемоги
Привітність і щирість цього сивочолого усміхненого чоловіка, за чиїми плечима ось уже скоро присяде 71 щедрий життєвий рік, батька трьох дітей, чудового дідуся чотирьох онуків і вже однієї красуні правнучки, завжди звертає на себе увагу, щоразу зігріваючи сердечними побажаннями. Де б не зустрів колег Володимир Михайлович Молоченко, його звичне «Як ви себе почуваєте? Гарного дня!» щоразу робить твою мить світлішою.
Шкода, що поки що мовчить його улюблений баян, бо війна, особливо після повномасштабного вторгнення, люто відібрала настрій і бажання легко відтворювати почуту пісню чи мелодію. Самотужки навчившись владарювати над музичним інструментом і досі з приємністю згадує, як при вступі до культосвітнього училища натхненно грав «Київський вальс». Однак, не судилося: його, подолянина, доля закинула на навчання на Донбас – і так музикант за покликанням став муляром. Хоча згодом, серед непередбачуваних життєвих поворотів, таки довелося упродовж року бути завідувачем сільським клубом.
І ось уже зовсім скоро доля зафіксує 50 літ, як пов’язав її Володимир Михайлович із Новодністровськом, працюючи на різних підприємствах муляром і теслярем, а 9 з них невтомно та дуже відповідально трудиться двірником на Дністровській ГАЕС.
– Наш Михайлович – із тих працівників, – розповідає його безпосередній керівник, провідний інженер гідроцеху Тетяна Грамчук, – які не просто сумлінно виконують усі поставлені задачі, ще й усіляко допомагаючи озеленювачам на квіткових клумбах біля інженерно-побутового корпусу, а й самі знаходять фронт робіт, аби на території завжди було чисто і охайно.
І до будь-якої підтримки своїх співробітників Володимир Михайлович завжди безвідмовний. А ще не відставав у мирний час від молодих колег, охоче додаючи настрою під час відпочинку до дня цеху своїм нерозлучним баяном. Звучав він і на Дністровській ГАЕС, коли Володимир Михайлович залюбки вирішив підтримати колег-аматорів у фольклорному дійстві до святкування Маланки.
А болюче українське сьогодення, рясно сперезане ранами і слізьми, втратами і молитвами, зокрема вже й наслідками підриву Каховської ГЕС, проживає цей сивочолий чоловік, люблячий батько і дідусь по-особливому: в очікуванні бодай найменшої звістки про трьох своїх найрідніших – двох синів (один з них – колега по роботі) та онука, що кожен на своєму фронті боронять рідну землю від огидного ворога.
– Я намагався виховати в дітях чесність, порядність та любов до Батьківщини, – зізнається Володимир Михайлович Молоченко, – всі троє мене не підвели і продовжують бути ще кращими!
Хай батьківське серце завжди зігріває любов, повага і вдячність дітей, а онуки та правнуки додають віри і сил здійснити мрію – натхненно зіграти найкращу мелодію української Перемоги!
Пресслужба Дністровської ГАЕС
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні