В адмінприміщенні Хотинського лісництва надали прихисток переселенкам з дітками
Дитячі візочки з іграшками при вході до адмінбудівлі Хотинського лісництва тепер нікого не дивують. Як і сміх чи плач малечі, що нерідко чути у коридорі. Адже половину цього приміщення надали для проживання вимушеним переселенцям. І забезпечили їх усім необхідним. Ось так вийшло, що справа – офіс, а зліва знайшли прихисток 6 сімей з Харкова, Миколаєва, Дніпра та Волновахи. Це жінки з маленькими дітьми. Деякі малюки саме тут, далеко від рідної домівки, зробили перший крок та сказали перше слово. Про це журналістка «Хотинських вістей» дізналася, поспілкувавшись із жінками, які тут живуть. Також поцікавилася, як вони влаштувалися, оскільки це – все ж офісне приміщення. – Для нас створили гарні умови – як у невеличкому готелі: у кожної сім’ї окрема кімната, крім того є кухня та ванна. Ми дуже задоволені та вдячні колективу лісництва, дорожимо такою підтримкою, – говорить Ольга з Харкова, тримаючи на руках маленьку донечку. – Нам надали ліжка та інші меблі, новеньку постільну білизну та рушники, посуд та електроплитку. Словом, заходь і живи, не маючи нічого. А головне – діти в безпеці. Спочатку думали, що ми тут на кілька днів, а виявилося – уже шостий місяць живемо. І повертатися поки не можемо, адже там, де раніше жили – у промисловому районі Харкова – зараз постійні обстріли. – І у нашому регіоні дуже небезпечно, дітям та жінкам там не місце, – підтримує інша співрозмовниця Альона з Миколаєва. Вона приїхала з двома доньками, а чоловік залишився. – Моїй найменшенькій Насті був рочок, коли у березні ми потрапили сюди. Через стреси та переїзд вона нервувала, тому почала ходити трохи пізніше, ніж мала б. І її тато не бачив перші кроки. Добре, що є інтернет, щоб хоч по відеозв’язку побачитися. Але у Чернівецькій області, і зокрема в Хотині зараз безпечніше, тож нашим чоловікам спокійніше за нас. До того ж тут забезпечили усім найнеобхіднішим, немає на що скаржитися, а навпаки – тільки дякувати. Молоді матусі розповіли, що їхні чоловіки зараз потрібніші вдома. Один – військовий, інший – будівельник, зокрема долучався до створення ліній оборони. «Хто що вміє, той і повинен робити для захисту від ворога і перемоги. Кожен на своєму місці», – переконані вони. Кажуть, що тут їх добре прийняли, допомогли, проте все одно найбільше мріють про повернення додому. Але про це наразі навіть не йдеться, поки рашисти безжально обстрілюють мирні житлові квартали. Чимало їхніх земляків залишаються без світла чи газу. «А тут безпечно, і восени буде тепло, адже для опалення у приміщенні лісництва використовують котел на дровах. Коли ми у березні приїхали, то майже всю весну нам із дітьми забезпечили таку теплоту! До речі, за комунальні послуги нічого не платимо», – додали переселенки. Як поінформував лісничий Хотинського лісництва Сергій Ткач, із початку повномасштабного вторгнення у адмінприміщеннях почали надавати прихисток людям, котрі були вимушені виїхати із регіонів, де велися бойові дії. Деякі зупинялися на певний час і потім виїхали за кордон, одразу в ті приміщення заселялисяінші. А шість сімей живуть донині. – Зараз 18 осіб проживають у конторі Хотинського лісництва та 4 у будівлі лісництва, – говорить Сергій Ткач. – Наші працівники усім серцем перейнялися важкою ситуацією людей, як змушені залишати свої оселі та рятуватися від обстрілів. Допомагали їм, чим могли: продуктами, речами. Підприємство надало і деяку побутову техніку, також встановили душову кабінку. Тобто на перших порах забезпечили тим, що було вкрай потрібно. Про все це керівник лісництва розповідав неохоче. Пояснив, що допомагали вимушеним переселенцям за покликом душі, а не для піару. «Ви нас не хваліть, ми зробили те, що мав би зробити кожен українець, коли іншій людині необхідна допомога», – сказав він. Справді, у цьому сила українського народу – у єдності та взаємодопомозі. Ми об’єдналися і у підтримці армії, і переселенців. Разом до перемоги!
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні