Всесвітній день китів і дельфінів
На нашій планеті існують надзвичайно цікаві створіння, які схожі на риб, бо мають плавники й обтічну форму тіла, але насправді є ссавцями – дихають повітрям через легені та вигодовують своїх дитинчат молоком. Вони належать до ряду китоподібних, а яскравими його представниками є величні кити й товариські дельфіни – унікальні тварини з високим рівнем інтелекту та соціальним способом життя. На жаль, ці особливості не захищають китоподібних від промислового полювання на них, а також від вилову для потреб дельфінаріїв, океанаріїв та цирків. Тому, щоб привернути увагу громадськості до проблем цих тварин, кожного року 23 липня відзначається Всесвітній день китів і дельфінів.
Викопні останки свідчать про те, що предки сучасних китів і дельфінів 50 – 60 мільйонів років тому жили на суші. Важко повірити, але китоподібні мають спільного предка з парнокопитними, тобто оленями, коровами й верблюдами. Найближчими нині живими родичами китів і дельфінів є бегемоти, які теж належить до ряду парнокопитних. Еволюція китоподібних від наземних до морських істот, вірогідно, була пов’язана з доступними джерелами їжі в морі та можливістю врятуватися там від хижаків. Поступово тіла тварин адаптувалися до нового середовища і вони стали виключно морськими мешканцями.
Кити й дельфіни мають ряд спільних рис – веретеноподібне, обтічної форми тіло, лопатевидні передні кінцівки, хвіст з горизонтальним плавником і чималий шар жиру під шкірою. Як і в інших ссавців, у них чотирикамерне серце з парними шлуночками й передсердями. Вдихаючи повітря, кити використовують 80% об’єму легенів за один вдих, тоді як люди – всього 20%. При цьому, якщо в наземних тварин дихання є рефлекторним і триває навіть після втрати свідомості, то кити, втративши свідомість, не дихають і помирають.
Всіх китів поділяють на вусатих і зубатих. Перші мають замість зубів два ряди пластин у верхній щелепі, які дозволяють фільтрувати величезну кількість дрібної здобичі. В зубатих китів або дельфіновидних, є зуби, кількість яких різна – від двох зубів до двох сотень.
Китоподібні присутні в усіх океанах планети – від полярних широт до екватора, концентруючись в районах з рясними запасами їжі. Одні види є прибережними мешканцями, ареал інших знаходиться далеко від берегів. Деякі дрібні китоподібні, зокрема, річкові дельфіни, розповсюджені в системах великих річок – Амазонки, Оріноко, Ла-Плати, Гангу, Інду та Янцзи. Є також види, які в прісній воді проводять лише певний період.
Як правило, великим китам властиві сезонні міграції – літо вони проводять у високих широтах поблизу полюсів, де є чималі запаси харчів, а восени відпливають в напрямку до екватора, щоб розмножуватися. Один з найдовших шляхів долають сірі кити – від Берінгового й Чукотського морів до узбережжя Каліфорнії, тобто 5 тисяч кілометрів в один бік.
Усі китоподібні є хижаками і не вживають в їжу рослини чи водорості. Основним харчуванням великих вусатих китів є планктон, а також дрібна риба й кальмари, розмір яких не перевищує 40 сантиметрів. Дрібніші види вусатих китів, такі як смугачі, полюють на риб довжиною до одного метра. У зубатих китів смаки більш різноманітні – від креветок, риб і кальмарів до блакитного тунця триметрової довжини. Дельфіни полюють в основному на різноманітну рибу, але полюбляють також кальмарів та молюсків.
Китоподібні є вразливими тваринами і знаходяться під загрозою зникнення, в основному через активне полювання на них у минулому. Багато років люди вбивали китів для своїх потреб – жир використовували для освітлювальних ламп та у виробництві косметики, м’ясо вживали в їжу, із сухожилля виготовляли тенісні ракетки, а з китового вуса – жіночі корсети. Воскоподібна речовина – сіра амбра, що виробляється шлунково-кишковим трактом тварин, була цінним інгредієнтом для парфумів.
Перші кроки із захисту китоподібних було здійснено в 1930-х роках. Прийняті міжнародні угоди мали відрегулювати вилов цих тварин, але в дійсності ситуація лише погіршувалася. Міжнародній конвенції з регулювання китобійного промислу 1946 року та створеній Міжнародній китобійній комісії теж не надто вдавалося вплинути на китобоїв аж до 1972-го, коли США прийняли Закон про захист морських ссавців. Документ забороняв вбивство китоподібних і був підтриманий на рівні ООН.
Нарешті, влітку 1982 року під тиском громадськості Міжнародна китобійна комісія запровадила мораторій на комерційний китобійний промисел, який набрав чинності у 1986-му. Того ж року було встановлено й Всесвітній день китів і дельфінів.
Зараз полювати на китів дозволено лише корінному населенню деяких регіонів, для яких м’ясо китів є традиційною їжею, але це полювання регулюється певними правилами та щорічними квотами, які обмежують кількість вилову. Однак деякі країни виправдовують вбивство китів науковими дослідженнями, а інші незаконно відновлюють комерційний китобійний промисел.
Крім того, тисячі китів та дельфінів щороку гинуть через риболовні сіті й пластикове сміття в океані, а здоров’я тварин підриває забруднення води нафтою та іншими хімічними речовинами. Іноді навіть наукові спостереження за китоподібними заважають їх природному існуванню, особливо коли дослідницькі човни підходять до тварин занадто близько. Дельфінів до того ж часто виловлюють для демонстрації у великих акваріумах і дельфінаріях.
Попри те, що назва свята стосується конкретних видів тварин, його головною метою є привертання уваги людей до необхідності захисту всіх морських ссавців, а також до маловідомих фактів про важливість китоподібних для загальної екосистеми.
- Наприклад, не всі знають, що ці тварини допомагають боротися зі змінами клімату. Нещодавно вчені виявили, що кити, особливо великі, відіграють важливу роль в акумулюванні вуглецю з атмосфери. Тварини накопичують цю речовину в своєму тілі на протязі всього тривалого життя, а коли помирають, то опускаються на дно океану. Кожен великий кит забирає з атмосфери в середньому 33 тони вуглекислого газу, тоді як середнє дерево – 22 кілограми на рік.
Також у Всесвітній день китів і дельфінів важливо згадати про тих дельфінів, які живуть у дельфінаріях. Щодо цього явища немає одностайної думки – люди звикли експлуатувати їхні здібності до спілкування, запам’ятовування слів, ефектних трюків. Існують популярні програми дельфінотерапії та навіть пологи з дельфінами. При цьому ми не часто замислюємося про здоров’я та самопочуття самих тварин, але не викликає сумніву, що якість їхнього життя в неволі не можна порівнювати з життям у дикій природі.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні