День шахів
Шахи є синонімом логічного мислення, стратегії та терпіння. Ця гра сягає корінням найдавніших часів – тих, у які людина отримала здатність думати. Завдяки художній уяві шахи увібрали в себе риси мистецтва, а завдяки точному розрахунку – властивості науки. Це один з небагатьох способів дозвілля, який покращує роботу мозку, пам’ять та когнітивні здібності. Статистика стверджує, що 70% людей у світі хоч раз у житті грали в шахи, а для 650-ти мільйонів це постійне захоплення. Така популярна гра не могла залишитися без визнання на найвищому рівні, тому 20 липня світ щороку відзначає Міжнародний день шахів. Збігається з цією датою і національний День шахів в Україні.
Існує чимало версій щодо винахідника шахів. Інколи авторство приписують міфічному Одіссею, який таким чином намагався розважитися під час облоги Трої, а також засновнику античної медицини Гіппократу та грецькому філософу Арістотелю. Але логічно вважати, що шахи не є винаходом однієї людини – на протязі історії довжиною в кілька тисячоліть вони вдосконалювалися та розвивалися, доки не набули сучасного вигляду.
Гіпотези щодо того, в якій країні вперше з’явилися шахи, теж суперечливі. Перша стверджує, що шахи до Китаю й Персії поширилися з Індії. Згідно з другою, батьківщиною шахів є Китай. Прихильники індійського походження шахів часто посилаються на стародавні легенди.
Одна з них розповідає, що шахи вигадав жрець-брахман для розваги свого раджі. Гра дуже сподобалася правителю, тому він дозволив брахманові вибрати винагороду. Чоловік попросив заплатити зерном: на одну клітинку шахівниці припадала одна зернина, на другу – дві, на третю – чотири і так далі, тобто на кожну наступну клітинку раджа мав дати вдвічі більше зернин. Якщо порахувати таким чином всю бажану кількість зерна, то загальний його об’єм вражає – це приблизно 1,2 трильйона тонн. Зрештою, раджа наказав відрубати голову занадто кмітливому винахіднику.
Безпосередньою попередницею шахів вважають індійську гру чатуранг. Для неї потрібно було чотири гравці, у кожного з яких на його кутку шахівниці були король, слон, тура, кінь та чотири пішаки. Перед кожним ходом кидали гральну кульку – число, що випадало на ній, визначало ходи, тому результат гри часто залежав від жеребу. З часом чатуранг перетворився на шатранг – у нього грали вже дві людини, які, за висловом класика перської поезії Фірдоусі, «перемогу розумом здобували». До речі, деякі іранські історики вважають саме Персію колискою шахової гри, мотивуючи цю думку перськими шаховими термінами в Індії, яких до цього не існувало в санскриті.
В Київській Русі шахи були відомі ще до прийняття християнства, адже держава знаходилася на перетині торговельних шляхів. Ймовірно, що саме чужоземні купці познайомили з цією грою наших предків – слов’ян. Археологічні знахідки теж свідчать про поширення шахів на українських землях з дуже давніх часів – датовані приблизно IX – X століттям шахові фігури мають на собі ще й знак тризубця.
Тим часом у Візантії шахи опинилися під забороною християнської церкви – Трулльський вселенський собор 692 року виступив проти будь-яких ігор. Тому після того, як християнство прийшло в Київську Русь, заборону на ігри було внесено до Збірки законів князя Ярослава. Проте захоплення шахами серед слов’ян було вже надто широким, до того ж вони далеко не завжди виконували чужі приписи. Та й у європейських країнах не всі сповідували аскетичність – відомо, що тамтешні королі часто були азартними шахістами.
В Російській імперії популяризувати шахи як свою улюблену розвагу та ознаку прогресивності намагався Петро I. Пізніше, в часи правління імператриці Єлизавети великим шанувальником шахів був її фаворит – Кирило Розумовський, етнічний українець.
В середині XVIII століття в Європі з’явилися перші книги з описами шахових партій, в XIX столітті відбулася стандартизація шахових наборів, а також було запроваджено шаховий годинник у змаганнях, бо траплялися партії, що тривали до 14 годин. Вперше титул офіційного чемпіона світу в 1886 році здобув Вільгельм Стейніц, який утримував його 8 років. Стейніц представив новаторський стиль гри та вважається засновником позиційних шахів. Наступний чемпіон – Емануель Ласкер – був непереможним аж 27 років.
В Росії перший шаховий клуб відкрився 1853 року в Петербурзі. В Україні такий заклад спершу відкрили в 1882 році в Харкові, а згодом шахові клуби з’явилися і в інших містах. В 1901-му третій чемпіонат Російської імперії з шахів приймав Київ. За радянських часів українські клуби шахістів входили до складу шахової федерації СРСР, а 1992 року в нашій державі було створено Федерацію шахів України.
Керівним органом цього виду спорту, який регулює всі міжнародні шахові турніри, є Міжнародна федерація шахів (FIDE). Її було засновано в Парижі 1924 року під девізом «Gens una Sumus», що в перекладі з латини означає: «Ми – одна сім’я». FIDE стала однією з перших асоціацій подібного типу в світі, поряд з асоціаціями футболу, плавання та автоспорту. Наразі FIDE об’єднує 190 країн у формі національних шахових федерацій, а її штаб-квартира розміщена в Лозанні (Швейцарія).
Міжнародний день шахів світ відзначає з 1966 року – ініціатива належить FIDE та ЮНЕСКО. Датою події обрано 20 липня – день заснування FIDE. У 2011 році український парламент видав постанову, якою 20 липня проголошено Днем шахів в Україні. Метою цієї події є популяризація гри в шахи серед широких верств населення та вшанування досягнень вітчизняних спортсменів-шахістів на міжнародних турнірах.
Шахи – це привід продемонструвати свої здібності в аналітичному мисленні, адже зрештою, це непроста гра, і люди, які в ній досягли успіху, зазвичай користуються повагою. Недарма серед любителів шахів – такі відомі особистості, як королева Британії Єлизавета II, поп-зірка Мадонна, кінорежисер Вуді Аллен, засновник Microsoft Білл Гейтс та ще чимало людей з дуже різних сфер діяльності.
Шахи підіймають на новий рівень нашу здатність вирішувати проблеми, адже привчають прораховувати свої ходи в грі, зрештою, як і дії в життєвих ситуаціях, мінімум на кілька кроків уперед. До того ж захоплююча гра відволікає від щоденних побутових проблем, адже гравець повністю забуває про навколишній світ, роздумуючи над наступним ходом. Не останню роль відіграє й естетична складова шахів – красиве рішення партії дарує гравцям задоволення, споріднене з насолодою від музики.
Психологи вважають, що шахи є ефективним способом покращення функції пам’яті. Крім того, змушуючи розум вирішувати складні задачі та працювати над ідеями, шахи є дієвою профілактикою хвороби Альцгеймера. Деяку вчені стверджують, що шахи можуть підвищити рівень інтелекту, хоч це поки й не доведено на практиці. Особливо сприятливий вплив гра справляє на молодь – приміром, покращуються оцінки учнів у школі, тому шахи навіть включено до загальноосвітніх програм у багатьох країнах.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні