Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Ювілей – це вже добрий привід згадати людину, про яку, можливо, раніше особливо й не замислювалися. Наприклад, американського політика, 44-го президента США Барака Обаму. Так, на початку серпня чоловікові виповнилося 60 років. В історії він назавжди залишиться першим президентом США афроамериканського походження, а також тим, хто станом на 2008 рік свого обрання на найвищий пост країни здобув більше голосів, ніж будь-який інший кандидат в історії виборів США.
Але все це буде згодом. Шлях хлопчика, що народився від союзу чорношкірого чоловіка та білої жінки, може і не був простим, але саме в цьому його цінність для майбутніх поколінь. Свою історію дитинства, пошуків коріння і місця в світі Барак Обама виклав у книжці спогадів «Мрії мого батька. Історія про расу й спадок», яка цьогоріч вийшла українською у Yakaboo Publishing.
Фото Yakaboo Publishing
За словами політика, це не його автобіографія, а радше «чесні спогади про певний відтинок життя». Водночас Обама подбав і про приватність своїх героїв: «за винятком моїх рідних і кількох відомих загалу осіб, – зізнається автор, – більшість людей подано під вигаданими іменами». У такий спосіб у книжці менше сенсаційности, що вочевидь більше б привабила ласу до пліток авдиторію, а з іншого боку – більше щирости, яка відверто проступає на сторінках цієї 400-сторінкової праці.
Книжка Барака Обами складається з трьох частин: «Походження», «Чикаґо» та «Кенія», у яких читач спостерігає за формуванням характеру героя та відчуттям причетности до минулого, а також шляхами добирання «до серцевини людських життів». Автор відверто ділиться спогадами про дитинство на основі власного досвіду зростання у різнорасовій родині. Його батько, кенієць, здобув хорошу освіту і згодом займав високі посади в уряді. Пізніше він опинився на самому дні, що неймовірно вразило хлопця. Впродовж тривалого часу Барак ідеалізував батька, «приписав йому все, чим хотів стати сам», але розуміння того, до чого можна дійти у ставленні до власних дітей (яких у того було чимало, як і коханок), призвело до прозріння: «що б я не утнув, нижче за нього вже не впаду», – міркує герой.
Зростав хлопчик у родині білої матері та її родичів. Барака Обаму виховували Дідо і Бабця, які мали значний вплив на юнака. А вітчим-індонезієць Лоло дав йому, мабуть, одну з найважливіших у житті порад: «Якщо не можеш бути сильним, то будь мудрим і уклади мир із тим, хто сильний. Але завжди краще бути сильним самому». Як знаємо, ця настанова згодом визначала політичний курс майбутнього президента США.
Блискуча кар’єра хлопця почалася ще з громадської діяльности, під час якої він навчився важливих правил. Зокрема для того, щоб працювати з людьми, треба вміти дивитися далеко за межі нагальних проблем і зосереджувати увагу на тому, що глибоко всередині, «під поверхнею побіжних розмов, темних біографій та загальновідомих істин». Політикові варто шукати ті «історії жаху і дива, сповнені подій, які й надалі переслідують або надихають. Священні історії». Саме їх так багато в цій книжці.
Фото Yakaboo Publishing
Так, поруч із оповіддю Барака ми дізнаємося про долі чималої кількости людей, із якими йому доводилося зіштовхуватися як громадському діячеві та згодом – політикові. Це реальні випадки, що вдало демонструють читачеві всю палітру проблем американського суспільства, які залишаються актуальними впродовж тривалих років. Йдеться передусім про становище афроамериканців та можливості їхнього розвитку: право на достойне життя, гідне працевлаштування, медичне страхування тощо.
Поняття раси – одне з центральних у книжці. Барак Обама рано усвідомив, що живе в світі білих, і саме вони диктують правила гри. Автор наводить різні факти, що стосуються взаємовідносин між білими та афроамериканцями. Деякі з них шокують (як-от небажання офіціанта в ресторані в Найробі обслуговувати героя та його сестру, тоді як білі туристи швидко отримали своє замовлення) або випадки того, як тисячі чорношкірих жінок і чоловіків у Америці пройшли процедуру «відбілювання шкіри», повіривши рекламі, що обіцяла їм щасливе життя білої людини», але натомість лише зашкодили собі. Запам’ятовується також історія Мері – білої жінки, що одружилася з африканцем і в них народилися дівчатка з «карамельною шкірою». Сусіди підтримували матір-одиначку, «проте повністю прийняти цю сім’ю у свої життя вони не могли».
«Бути чорношкірим означало мати величний спадок, особливу долю і славетні тягарі, які під силу тільки нам», – міркує Барак Обама. І щоб знайти своє коріння, він вирушає у захопливу мандрівку Африкою. «Моє ім’я тут – удома, і я тут – удома, у цьому хитросплетінні взаємин, союзів і кривд, у яких мені ще доведеться розбиратися», – додає герой. На батьківщині він знайомиться з численними родичами, бачить умови, в яких вони живуть, та виклики, перед якими опинилися. Так, юні хлопці виїжджають до міст, у селах залишаються лише старі, жінки і діти. З часом «багато молодих людей губляться в країні білих. Вони – як привиди». Адже ніхто не поховає їх згідно з традиціями, і на чужині ці люди вже не знайдуть шлях до воз’єднання з предками.
Книжка Барака Обами – це відверта історія дорослішання і розуміння світу чорношкірим хлопчиком, а також пошук навичок і засобів не так для пристосування у суспільстві, як формування того соціуму, в якому буде комфортно жити різним людям, незалежно від віри, раси чи статі. Пошуки свого коріння та прагнення зрозуміти, хто ти і де твоє місце – важливе не лише для героя цієї книжки. Українським читачам теж варто частіше замислюватися про власне походження, історію й звичаї. Все це допоможе краще збагнути своє призначення, а також осмислити минуле, яке насправді нікуди не дівається, як би далеко ти від нього не втікав.
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media