Художниця Анна Фочук (зліва) та модельєра Світлана Крачило охоче спілкуються з «Поглядом» в «Studiotoobe»
Фото Ольги Шупені
A
A
A
Допомагають читачам «Погляду» у «сортуванні нарядів» художниця Анна Фочук і модельєрка Світлана Крачило
Шафа переповнена, а вдягнути нічого – здається, це одвічна проблема сучасних жінок різних поколінь. Усе тому, що не можемо або не хочемо відпустити минуле, визнати, що певні речі – результат відверто невдалих покупок. І так порошаться деякі наряди, яким наразі нема відповідного призначення, бо одним на червону доріжку чи на прийом до королеви, а іншим – на дачу, якої немає…
– Насправді у кожної жінки є певні періоди у житті, – пояснює чернівецька художниця Анна Фочук. – До прикладу, у мої 14-15 років дуже мало було речей, якими б я захоплювалася. В магазинах майже нічого путнього, а мамину шафу без проблем експлуатували вдвох. Це вже зараз лише мій одяг туди не вміщається (усміхається, – авт.). Чому? Бо виростає дівчина, змінюється час, з’являється багато речей, яких не було колись, а тобі хочеться купити і того яскравого, і якогось різноманіття, і до різного настрою. Спершу поповнювала гардероб тим, що все кроїла-перешивала, досі пам’ятаю ті супермодні чорні зі смужками легінси, які переробила з бабусиної трикотажної сукні. Але згодом перестала цим займатися, адже з’явилися хороші речі, які можна було просто купити.
«Не варто купувати маленьке з думкою, «а раптом я схудну» і не купувати велике, бо «я там щось зашию»
А. Фочук
– Анно, підкажіть, будь ласка, чи є у художниць секрети – як уникнути невдалих покупок?
– Знову ж таки – звернуся до свого досвіду. Зараз я розумію, що у мене є такі речі, які мені не підходять взагалі, але я їх купила, не знаючи власного кольоротипу. Я не знала, що мені не пасує бордовий колір, бо на мені виглядає він дуже дивно, у мене навіть вираз обличчя зовсім інший. З часом, вже знаючи себе як жінку, дивлячись на себе в дзеркало по-іншому – почала ретельніше добирати вбрання. Тепер, коли приходжу в магазин одягу чи в наші дорогі суперсеконди, то навіть не перебираю всю стійку, лише дивлюся на колір, який мені подобається, і тільки тоді беру річ у руки, оцінюючи розмір, фасон. Потім з’являються твої улюблені речі, бо ти вже знаєш, що ця річ тобі подобається, вона зручна, ти виглядаєш суперово, її ніколи не викинеш і не заміниш іншою. Хіба що її знищить час і регулярне носіння.
Морально застарілі речі трансформуються у …ганчірки для пензликів
– А що ж робити, коли з часом розумієш, що «не то пальто»?
– Інколи нікому не хочеться віддавати давні речі, бо видаються такими, що вже віджили свій час. Тоді сміливо їх ріжу на ганчірки, якими зручно витирати пензлики. До речі, коли їхала на пленер до Румунії, там були дівчатка-художниці, які не закінчували художніх вузів. У однієї з них була повна валіза вологих серветок, якими вона витирала пензлики. Я кажу їй – це і дорого, і незручно. Продемонструвала їй свої «винаходи», а потім повела на шопінг у тамтешній секонд, до цього часу вона ніколи не заглядала у такі магазини. Тож придбали обновки не лише для пензликів, але й для неї. До речі, саме тоді ми знайшли декілька речей, які вже були розмальовані фарбами. І це її настільки надихнуло, що зараз її хобі – розписувати одяг акриловими фарбами.
– Як освіта художникам допомагає зрозуміти свій кольоротип?
– Дуже допомагає. Ось я – справжня весна. Мені, як і осені – не пасує чорний колір, особливо біля обличчя. А яскраво-синій – ультрамарин – мені подобається цей контраст. Тобто ще необхідно враховувати закони контрасту.
Якщо є зелений колір в очах, то людині буде пасувати фіолетовий. Але фіолетовий теж є різних відтінків. Ось з чого складається фіолетовий? З червоного і синього. Якщо більше синього, то він буде такий – темно-холодної барви. Якщо ж більше червоного, то він, навпаки, набуває фіалкового кольору і це більш теплий відтінок.
Загалом, є ціла теорія, як віднайти свій типаж. Я думаю, що нам і не вистачає таких спеціалістів, які б на ходу визначали, що кому пасує, щоб люди не плуталися і не купувала такі речі, які їм точно не підходять.
– Але ж хочеться набути власний досвід, пройти свій шлях експериментів?..
– Звісно, в юному віці хочеться експериментів, свого досвіду. І це можна робити. Експерименти необхідні для того, щоб зрозуміти себе. І якщо в одному віці ми купуємо усе підряд і нам все підходить, то з віком та досвідом все-таки прагнеш якісного і безпомилкового шопінгу.
«Одяг – це ваша друга шкіра»
– Як купувати, щоб потім не викидати, чи є такі правила?
– Є такі правила. По-перше, купувати лише свій розмір. Не варто купувати маленьке з думкою, «а раптом я схудну». І не купувати велике, бо «я там щось зашию». Навіть якщо зашиєте, все одно ви це викинете. Тобто якщо обираєте вбрання, воно має відповідати фігурі. Бо одяг – це ваша друга шкіра.
– Чернівці певною мірою є «столицею моди», де навіть вітрини бутиків спонукають до творчості, але з пандемією люди в одязі стали якимись одноманітними, спортивно-піжамними, втомленими…
– Знову ж таки несмак у жінки від того, що вона не бачить себе з боку, свою фігуру. Комусь підходять вільні штани, широкі. Я, наприклад, коли вдягаю широкі штани, то обов’язково потрібно вдягнути підбори, бо виглядаю «квадратною» і мені це не подобається.
Я теж можу вийти у трикотажних штанах і футболці за хлібом. Але я ще раз подивлюся на себе у дзеркало – як виглядаю, чи в мене коліна не висять. Зазвичай лише ввечері собі дозволяю так пройтися. Але зауважу, що навіть спортивний стиль одягу може зробити вашу фігуру ідеальною і навпаки, бо слід пам’ятати, що на целюлітні сідниці не варто одягати приталений трикотаж. Якщо щось у гардеробі вас не підсилює, то відсіюйте такі речі не шкодуючи.
Модельєрка Світлана Крачило: «У кожного – свої міри краси»
– Пані Світлано, як правильно підійти до ревізії гардеробу, коли речі ніби хороші і добре, коли є з чим поєднувати, але водночас розумієш, що стільки днів у році просто немає?
– Якщо речі відгукуються, але не носяться, то, значить, вони зайві. Це однозначно. Тобто речі існують для того, щоб їх носили. Є, звичайно, певне вбрання, пошите спеціально на якусь подію, але зараз це вже не так актуально. Що далі, то менше люди звертаються до таких ситуацій. Сучасний світ змінюється і змінюється ставлення до одягу і того, що таке особлива подія і чи можемо її відзначити в якомусь визначному місці.
Сьогодні мене найбільше зачіпає оця зовнішня естетика. Зараз є тенденція надмірної природності, скажімо так. Коли люди вели малоактивний спосіб життя і тепер сміливо виходять з дому в піжамах чи трикотажних легких речах, які підкреслюють все, або, навпаки, тих речей замало і вони просто нічого не прикривають. І там десь щось звисає, нависає. В принципі, будь-яке тіло – красиве. У кожного – свої міри краси і кожна епоха мала свої мірила краси. Але варто прислухатися до свого відчуття естетики і краси, щоб не шокувати, напевне, когось. Хоча це добре, коли людина ставиться адекватно до свого тіла, його любить таким, яке воно є, і себе будь-якою любить. Для такої персони немає проблеми – все, що подобається в магазині, вона купила, одягнула і пішла красива. Хоча, можливо, це і негарно виглядає. Але знову ж таки це все відносно, що гарно, а що – ні. Загалом, у нас регіон такий, де жінкам не байдуже, як вони виглядають, і це добре. Жінка має бути красивою. Але я проти такого натуралізму. Тобто якщо тобі треба позайматися спортом і трішки підтягнути ніжки, животик, то позаймайся, а потім його покажи. Звичайно, якщо ти на пляжі, то вже як є – треба, щоб тіло засмагало, оздоровлювалося. Тобто треба обирати куди що одягати, відповідно до призначення одягу.
Ольга ШКПЕНЯ
Новини Чернівецької області