Голова Хотинської міської територіальної громади Андрієм Дранчук
pogliad.ua
A
A
A
Хотинська міська територіальна громада єдина на Буковині перемогла у конкурсі на створення Центру культурних послуг
На Хотинщині живуть надзвичайно працьовиті люди з особливим почуттям справедливості. Коли до мешканців придністровського міста дійшли чутки, що центром новоутвореного Дністровського району стануть Кельменці, вони засипали листами місцеву і столичну владу, перекривали дорогу державного значення, вдавалися до інших способів протесту. На їхні доводи не зважили, тому зараз хотинчани мусять долати чимало перешкод, взялися по-новому вибудовувати життя, налагоджувати соціальну сферу тощо.
Як це вдається? Чи виходить співпраця з іншими територіальними громадами колишнього району? Про це розмова з новообраним головою Хотинської міської територіальної громади Андрієм ДРАНЧУКОМ (на фото).
Наблизили адміністративні послуги до людей
– Вибори до Хотинської міської територіальної громади відбулися торік 25 жовтня, – розповідає Андрій Дмитрович. – Хотинчани з п’яти претендентів перевагу віддали мені. Безумовно, я їм вдячний за довіру. Намагаюся виправдати її. Добре знаю район, адже до обрання на посаду виконував обов’язки першого заступника міського голови. Щодо складу територіальної громади. Скажу відверто, до неї влилися не найбагатші села, та все ж об’єдналися, аби спільно долати скруту. Це села Атаки, Анадоли, Каплівка, Данківці, Ворничани, Крутеньки, Ярівка, Білівці, Круглик та Пашківці. В кожного з населених пунктів десятки невирішених питань, які самотужки годі здолати. Але, переконаний, спільно деякі можна реалізувати. Як-от, ремонти об’єктів соціальної сфери, доріг, ліквідацію безробіття та інші.
– Пане Андрію, якими були перші дії на посаді голови територіальної громади? Чи вдалося сформувати надійну команду однодумців?
– Насамперед, взявся вирішувати кадрові питання. Адже від того, які фахівці працюватимуть в одній команді, результати залежать. Необхідно було запустити непростий механізм ефективного розвитку громади. Через те, що населені пункти нашої громади, як уже йшлося, не найбагатші, то необхідно було налагодити схему надання населенню адміністративних послуг за місцем проживання. Отож ми оптимізували штати – ввели штатну одиницю адміністратора центру надання адміністративних послуг у кожному селі. Забезпечили працівників робочими місцями, комп’ютерною технікою, під‘єднали їх до сучасних реєстрів, зокрема до реєстрів територіальних громад та реєстрів соціальних послуг.
У спадок від районної ради громаді перейшла велика бібліотечна мережа. Її необхідно було реорганізувати. Утримувати її громаді було складно – не вистачило ресурсу на виплату зарплатні, утримання приміщень, платити за опалення, електроенергію тощо. Людей мусили звільнити, оскільки припинили існування централізованої районної бібліотеки. Деякі громади вирішили створити власні публічні бібліотеки. Тому й ми створили у себе аналогічну установу, а нещодавно оголосили конкурс на заміщення посади керівника публічної бібліотеки. Її структура передбачає, що в кожному селі громади буде бібліотечний пункт.
– Знаю, що деякі придністровські села потерпали від нестачі води?
– Було таке. Але ось в Атаках проблем з водою вже немає. Працюємо над тим, щоб розширити мережу подачі води у бік Каплівки і Данківців. Спілкуємося з фермерами про співпрацю, щоб забезпечити їх технічною водою для поливу садів. Як відомо, наш регіон надзвичайно придатний для вирощування плодоовочевої продукції. На жаль, останнім часом дошкуляє посуха, тому кожен підприємець, фермер шукає вихід із ситуації. А найкращий вихід – крапельне зрошення. Для цього й потрібне централізоване водопостачання.
– Гадаю, що й мережа закладів охорони здоров’я дісталася громаді у спадок?
– Це справді так. Від районної ради перебрали на власний баланс як первинну ланку охорони здоров’я населення, так і вторинну. Це дуже важкий тягар, на утримання медичних закладів потрібні значні кошти. Та все одно ми взяли медичну систему на себе і фінансуємо її. До речі, відбулися перемовини з головами територіальних громад Хотинщини на тему спільного утримання бодай колишньої районної лікарні. Але конкретної відповіді ми не отримали. Держава мала б надавати субвенцію. Але цього немає, бо законодавство недосконале. Наприклад, Хотинська громада утримує медичний заклад, а Рукшинська – ні, проте дотація обом однакова. Щоб якось пом’якшити ситуацію, з першого січня нинішнього року запровадили моніторинг використання енергоносіїв. В лютому здійснили капітальний ремонт автономного опалення пологового відділення лікарні, що дало можливість зекономити 400 тисяч гривень за опалювальний сезон.
– Але, передбачаю, хворі на коронавірус і з інших громад потрапляли до Хотинської лікарні? І там ніхто їх не запитував, з якої вони громади?
– Траплялися тижні, коли Хотинщина була першою за кількістю захворювань на коронавірус в області. Оскільки Хотинська районна лікарня не отримала статусу опорної, тому не мала угоди з Національною службою охорони здоров’я України, а відповідно, й не отримували додаткового фінансування, як то має бути в опорних закладах. Незважаючи на це, ми за власні кошти та спонсорів, і на грантові гроші обладнали лікарню як могли. Тому зараз великої проблеми там немає. Є проблема забезпечення генератором, бо коштує він майже два мільйони гривень. Громада не має таких коштів. Бракує іншого дорогого обладнання, що не дозволяє нам укласти угоду з Національною службою охорони здоров’я України.
– Чуємо, що у деяких колишніх райцентрах встановлюють комп’ютерні томографи, інше сучасне обладнання, а Хотин обходять. Чому така несправедливість?
– Річ у тому, що в окремих колишніх райцентрах створили опорні лікарні, отож їх і забезпечують медичним обладнанням за державною програмою. На рівні госпітальної ради області прийнято рішення рекомендувати Кабінету Міністрів про включення Хотинської лікарні до переліку опорних лікарень. Чи зважать у столиці на це і чи буде рішення – побачимо.
Бюджет не дозволяє розкошувати
– Останнім часом за програмою «Велике будівництво» в області зводять нові школи. Про Хотинщину не згадується. То що, вам самим доводиться вирішувати освітні проблеми?
– Бачите, населені пункти, що входять до нашої територіальної громади, нечисленні. У більшості з них малокомплектні школи. Класи мають по 5-8, максимум 10 дітей. А Міністерство освіти передбачало освітянську субвенцію тим школам, де наповнюваність класів становить 18 дітей. Таким держава виділяє субвенцію на утримання навчальних закладів, а нам не вистачає коштів. Недофінансування з боку держави становить майже вісім мільйонів гривень.
– Допускаю, що й з ремонтом шкіл виникають проблеми?
– Наша громада найактивніша в області з написання проєктів по участі у різних грантових проєктах. Що стосується ремонту навчальних закладів, то їх здійснюють у міру наповнювання бюджету. Бюджет нинішнього року ж настільки складний, що доведеться, певно, відмовитися від виконання деяких запланованих заходів.
– Тоді розкажіть, пане Андрію, з яких джерел наповнюєте бюджет?
– Здебільшого, завдяки податку на доходи фізичних осіб. Зараз працюємо з базою даних зайнятості, здійснюємо інвентаризацію земельних ділянок та об’єктів нерухомості, за які сплачують податки. Бо це ключові джерела надходження коштів. Працюємо з інвесторами. А ще розпочали будівництво двох автозаправних станцій, які сплачуватимуть нам акциз.
– Чи великий процент безробіття у вашій громаді?
– Не більший, ніж в інших громадах. Робочих місць справді не вистачає. Але працює підприємство з переробки плодоовочевої продукції – виготовляє концентрат соків. Друге виробництво – колишній завод «АРГО», де трудяться майже 100 працівників – місцевих і приїжджих.
Туризм – пріоритет громади
– Нещодавно ваша громада перемогла у конкурсі на створення Центру культурних послуг. Що це вам дає?
– Міністерство культури України оголосило конкурс із впровадження пілотного проєкту із запровадження нової моделі надання культурних послуг. Обрали сім громад в Україні. Пріоритет надали східним регіонам країни. Тому із семи громад – чотири у прифронтових районах, пощастило і нашій. В рамках проєкту планується підготувати нормативну базу із функціонування нового закладу. За інформацією Міністерства культури, можливо наприкінці нинішнього року надійде державна субвенція на розбудову впровадження пілотної програми в життя.
Депресивні села об’єдналися в одну громаду, щоб спільно вирішувати нагальні проблеми
– На вашій території є Хотинська фортеця, яка приваблює туристів. Але на її утримання потрібні кошти, чи не так?
– Програма «Велика реставрація» торкнулася і Хотинської фортеці. Гадаю, гроші надійдуть на частину реставраційних робіт. Це дуже доречно, адже нинішнього року відзначатимемо 400-річчя від визначальної битви українських козаків під орудою Петра Сагайдачного з ляхами.
– Ключовим пріоритетом громади є розвиток туризму, використання територіального потенціалу, адже громада розташована вздовж державної траси. Передбачаємо розміщення комерційних об’єктів. Буде ще одна локація. Ми підготували проєкт щодо будівництва заводу з переробки лаванди у селі Білівці – «Лавандові поля Хотинщини». Уже засаджено 10 гектарів цією культурою. В Україні подібних площ лаванди немає. Гадаю, що туди потече потік туристів. Взагалі планів чимало. Набираємо обертів – результати будуть.
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області