Кельменеччина – єдиний на Буковині район, де громади торік довелося створювати примусово
Сокирянський і Кельменецький район Чернівецької області до останнього блокували процес децентралізації. За підтримки деяких народних депутатів місцеві керівники та представники аграрного бізнесу активно наполягали на вигідній окремим князькам схемі: «один район – одна громада». Наприклад, на Кельменеччині зламали чимало списів у суперечці про нібито безперспективність створення і діяльності Лівинецької об’єднаної територіальної громади. Навіть народний депутат України на тамтешньому виборчому окрузі Валерій Божик заявляв, що така громада не має права на існування, оскільки вона буде мати досить низьку спроможність.
Попри це, Кельменецьку і Лівинецьку ОТГ вписали у Перспективний план, Кабінет Міністрів затвердив його. Торік у жовтні відбулися вибори керівників громад та депутатів. Розпочався складний процес формування виконавчих органів, пошук кваліфікованих кадрів, прийняття на баланс освітніх, медичних, соціальних закладів тощо.
Про перші кроки існування, проблеми й виклики розповів кореспондентові «Погляду» голова Кельменецької об’єднаної територіальної громади Сергій БУНЯК.
Новостворені об’єднані громади почасти розпочинають свою діяльність без належних приміщень і оргтехніки
Нав’язували одну громаду
– Кельменеччина дочекалася до того, що Кабмін насильно утворив дві територіальні громади. Хіба не вистачило здорових сил у районі, аби впровадити програму децентралізації у життя?
– Дійсно, Кельменецькуій Лівинецьку громаду утворили примусовим порядком. Щоправда, Кельменецька селищна рада двічі пропонувала навколишнім селам об’єднатися, але марно. Підтримали нас тільки села Росошани та Лукачани. Та оскільки вони не мали спільної межі з райцентром, то об’єднаної громади не вийшло. Блокувало село Нелипівці.
Отже, вибори відбулися 25 жовтня 2020 року. Із Кельменцями об’єдналися 19 сільських рад, яким територіально підпорядковувалися 25 сіл, до Лівинецької ввійшли – 5 сільрад. Добре знаю, що депутати села Іванівці намагалися створити ОТГ, однак їм брутально не дали зробити цього. Опір був шалений. Районна адміністрація і районна рада доклали максимум зусиль, щоб не дрібнити район на громади. Пропагували запозичену із Сокирянщини ідею «Один район – одна громада». Але не вийшло по їхньому. В нашій ОТГ нині є 20 колишніх сільських рад, площа територіальної громади – 546,3 квадратних кілометра, на якій мешкають понад 32 тисячі громадян. Здебільшого, це сільське населення, котре трудиться на землі, позаяк у районі немає промислових об’єктів. До речі, вибори керівника громади були надзвичайно принциповими. Варто тільки наголосити, що зі мною конкурували колишній голова райдержадміністрації Дмитро Власов і теперішній – Богдан Олійник.
– Одна справа, пане Сергію, керувати одним населеним пунктом, інша – більшістю району. Які виклики стали перед вами після обрання головою ОТГ?
– Мені, відверто кажучи, не звикати до понаднормової роботи і відповідальності, оскільки ще донедавна довелося працювати головою Кельменецької районної держадміністрації, останній час – керівником селища. Що стосується проблем, то їх постало стільки, що вам не вистачить шпальти в газеті, щоб перелічити їх. Територія, як уже згадувалося, велика, чимало понівечених доріг, проблемних шкіл, дитячих садочків, ФАПів, закладів культури. Пощастило у тому, що раніше у садочках, школах поміняли вікна-двері на енергозберігаючі, дахи перекрили на багатьох об’єктах. До прикладу, вже стільки часу минуло від виборів, а ми досі не можемо стовідсотково взяти на баланс школи, газо- й електромережі. Щоб перереєструвати, приміром, лічильник – потрібно заплатити чималі гроші. Є проблеми з бюджетом – нам не вистачає дев’ять мільйонів гривень на утримання освітніх і медичних об’єктів. Щоправда, школи були на балансі сільських рад, тому процес їхньої передачі відбувається майже безболісно. Районна рада теж передає нам окремі об’єкти, майно. Але тут несподівано виникла проблема – нам ніде розмістити працівників адміністрації ОТГ, хоча з самого початку утворення намагалися не роздувати штати. Річ у тому, що у приміщенні селищної ради є Пенсійний фонд та редакція місцевої газети «Рідне слово». Коли ж попередив керівників цих структур, що ми не продовжуватимемо дію оренди, на мене посипалися звинувачення. Пішла відверта брехня, по селах пустили чутки, що Буняк, мовляв, не хоче, аби пенсіонери Кельменеччини одержували законні виплати. Конфлікт дійшов практично до області. Довелося пролонгувати договір оренди за чисто символічну плату.
Громада не має адміністративної будівлі
– Але ж мали б вивільнитися після ліквідації площі у будівлі районної державної адміністрації та районної ради. Ви могли б заселитися там?
– Могли б, але досі жоден кабінет у будівлі районної влади не звільнено. Можливо, одна із причин полягає в тому, що Кельменці стали центром Дністровського району. А його керівні органи мусять же десь розміститися. Між тим, у будівлі селищної ради кабінети займають відділ соціального захисту, Пенсійний фонд, редакція газети. Керівництво ОТГ тулиться на другому поверсі. Щоправда, випросили один кабінет для відділу соціального захисту, ще один – у районному відділі освіти.
– Скажіть, пане Сергію, де берете кадри для повноцінної роботи?
– Якщо відверто, то переманюємо кращих професіоналів із уже колишньої райдержадміністрації, районної ради, інших структур. Але скоро оголосимо конкурс на заміщення вакантних посад, тоді, вважаю, це питання закриємо. Та нам нікуди їх розмістити, не маємо для них ні стільців, ні столів, ні комп’ютерної техніки. Звичайно, штатний розпис затверджено, проте він заповнений максимум наполовину. Зокрема, по селах затверджено старости й діловоди. Процес скорочення був надзвичайно болісним. В селах, як відомо, й так роботи немає, а тут додалося по кілька працівників колишніх сільрад. Між іншим, їхні посадові обов’язки перекладено на старосту та діловода. Отже, навантаження на них зросло в кілька разів.
– Судячи з вашої розмови, роботи у людей чимало. А зарплату вже вдалося їм виплатити?
– Бюджет об’єднаної громади прийняли. У вівторок я підписав майже 90 платіжок, то цього тижня відбуваються перші платежі. Дуже марудна робота, скажу вам. Це ж скільки треба було підготувати документів, скільки рахунків відкрити… Але це вже позаду. Рухаємося вперед.
– Депутати вам допомагають?
– Що вам на це сказати. Разом із головою обирали і депутатів. Але закон у нас такий, що обрали людей, які представляють лише п’ять-шість населених пунктів. Подекуди з одного села є два депутати, а в більшості – жодного.
– Нещодавно нашу область переформатували й із 13 районів утворили три. Вам пощастило очолити Дністровський район. Чи відчуваєте з боку його керівництва підтримку?
– Поки що ні. Гадаю, в нових територіальних утвореннях і самі ще до кінця не знають своїх функцій. На них нічого розраховувати, бо їхній бюджет дуже мізерний. Отже, немає сенсу йти кудись вирішувати те чи інше питання. Сьогодні головний у районі – голова ОТГ. Фінансування нам іде напряму з Державного бюджету. Субвенція повністю закриває освітній напрямок. А ось культура, соціальний захист та інше лежить у зоні відповідальності ОТГ.
Обібрали сільради наостанок
– Навіть не здогадуюся, скільки коштів потрібно на утримання громади. Ось у Ленківцях є геріатричний пансіонат. Чи передбачено на його утримання гроші?
– Його громада вже прийняла на баланс. На утримання виділили частину коштів, хоча не виключений дефіцит. Власне, по кожному напрямку нам не вистачатиме трішки грошей.
– Де ж їх заробити, пане Сергію?
– Основний дохід – земельний податок. Нам передали по одному акту 900 гектарів землі, підписано ще два акти, але по них немає жодних рухів. Питання зависло у повітрі. Єдиний соціальний внесок не надто впливає на наповнення бюджету. Мало робочих місць. Виручає акциз. У нас працюють шість АЗС, які дещо додають до бюджету. Скажімо, із 12 мільйонів, які торік ми зібрали, від заправок надійшло 500 тисяч гривень.
– Пригадую, кілька років тому у район зачастили тодішній голова облдержадміністрації Олександр Фищук та нардеп Максим Бурбак, які пообіцяли кельменчанам новий водогін. Дотримали вони слово?
– Як завжди, ні. Щоправда, там всі роботи майже завершено. Залишилася паперова тяганина. Готуємося взяти водогін на баланс, але зіткнулися з проблемою. Коли починали роботи по водогону 2006-го, ніхто не подумав, що треба взяти у власність старі мережі. Почали робити реконструкцію (так записано у проєкті), завершили її й виявилося, що реконструювали те, чого немає у природі. Хоча яка там реконструкція, коли все робили з нуля. Отже, зараз робимо документи на старі мережі, а потім будемо якось передавати.
– Зараз багатьох небайдужих турбує проблема сміттєзвалищ. Чи маєте намір братися за цю важливу справу?
– Вже взялися. Будемо шукати місця для них, виготовляти паспорти. Але тут дивна ситуація. Ми два роки тому подали документи в Міністерство на придбання контейнерів і машини для вивезення сміття. Але відповіді чекаємо і досі. Будемо знову нагадувати.
– Тепер значну увагу приділяють ветеранам АТО-ООС. Чи виділили ви для них землю?
– У громаді затверджено програму «Турбота», за якою виділяємо щороку по 500 гривень кожному ветерану. Виділяємо також земельні ділянки. Але тут нерідко виникають проблеми. Ось, до прикладу, у селі Бабин дали дозвіл на розробку земельної ділянки на 16 гектарів для учасників АТО. Це мала бути земля для восьми ветеранів. Поки виготовляли, малювали проєкти через Держгеокадастр, виявилося, що сім ділянок кудись пропали. Їх виділили людям, які, мабуть, і у районі не проживають. Якби це робилося через сільські і селищні ради, то проблем не виникло б. Бо сільського голову, який наважився би віддати землю не своєму односельчанину, а чужому, винесли б із кабінету наступного дня.
Анатолій ІСАК