Архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман
uapc.te.ua
A
A
A
6 січня мине рік, як Православна церква України стала автокефальною
Створення помісної Православної церкви України, отримання нею Томосу про автокефалію з Константинополя 2019 року – це надважлива подія в історії України. Українська церква відновила незалежність, перекривши один з останніх каналів російського впливу на українські внутрішні справи. З церковного погляду, незалежність України від Росії стала фактом, хоча процес реального об’єднання православних християн довкола помісної церкви триватиме ще не один рік.
У ці різдвяні дні минає рік, відколи українська церква здобула автокефалію. Якими знаменними подіями в церковному житті українського православ’я був позначений торішній рік? Про це наша розмова з членом Священного Синоду ПЦУ, архієпископа Чернівецького і Хотинського Германом.
Не забуваймо подякувати ж нині Господу за всі ласки й щедроти даровані нам цього року, й просімо Його милості й наступного для Української церкви і нашого народу
– Кілька століть українські православні християни були пов’язані вузами, нав’язані нам Російською імперією, – зазначає владика Герман. – Господь побачив боротьбу українського народу за самостійність, він почув молитви. І належно воздав нам по трудах наших. Йому стало угодно, щоб патріарх Варфоломій і Синод Константинопольської Церкви-Матері благословили незалежність церкви в Україні. Ця подія – знакова не тільки для православних християн, а й для всього народу України. Вона зміцнює незалежність України. Бо розірвані вузи, які були нав’язані Україні Російською імперією понад 300 років тому. Це велика перемога і плід зусиль дуже багатьох людей кількох десятків поколінь.
– Владико, ви є членом Священного синоду і брали участь у прийнятті історичних рішень. Що найбільше запам’яталося?
– Кожне засідання Синоду було історичним, бо ми закладали підвалини нової Православної Церкви України. Переказувати їх – це забере багато часу. Скажу головне – Українська церква довела, що вона здатна жити, розвиватися і зберігати єдність. Після одержання Томосу до Православної Церкви України приєдналися майже 700 церковних громад, і нині ПЦУ налічує понад 7000 парафій. Другим важливим досягненням є те, що нашу церкву визнали вже три найповажніші церкви – Константинопольська, Елладська та Олександрійська. І цей процес триватиме.
– Напередодні різдвяних свят чимало ЗМІ устами священнослужителів РПЦ та їхньої братії із Московського патріархату говорили, що тепер українці святкуватимуть Різдво за григоріанським календарем – 25 грудня. Наскільки це правда?
– Відомо ж, що 25 грудня римо-католики, протестанти і багато православних відзначають це велике християнське свято. Ми ж, у переважній більшості, чекаємо першої вечірньої зірки 6 проти 7 січня. Внутрішньої церковної необхідності переходу на григоріанський календар не бачу. Це питання, звичайно, порушують ззовні, беручи до уваги теоретичні міркування, мовляв, було би добре святкувати народження Спасителя разом з усім світом. Але як це може бути на практиці, ті, хто порушує цю тему, не замислюються.
По-перше, вже існує досвід у ХХ столітті щодо переходу на новий календар. Зокрема, російський патріарх Тихон у 1920-х роках видав відповідний указ. Однак 25 грудня святкувати Різдво Христове в храми ніхто не прийшов. Натомість усі прийшли 7 січня. Отож ми не будемо нічого змінювати. Не будемо ділити і без того розділене українське православ’я. Бо зі зміною дати святкування Різдва – зміняться майже всі дати інших церковних свят.
– Що побажаєте, Ваше Преосвященство, буковинцям у ці різдвяні дні?
– Сердечно вітаю всіх із здійсненням вікової надії багатьох поколінь людського роду – Днем Різдва Христового! Народження Христа було сповнене неабияких труднощів. Його немовлям сповили і поклали в ясла, мов це було лише бідне дитя, а він виріс для нас прикладом безмежної й безумовної любові. Тож для кожного – це особливе свято. А розуміння того, як любить нас усіх Господь, ми ще раз почуємо у ніжних передзвонах колядок і колядників. Не забуваймо подякувати ж нині Господу за всі ласки й щедроти даровані нам цього року, й просімо Його милості й наступного для Української церкви, нашого побожного народу і усіх жителів планети. Бажаю усім сил і натхнення в праці над собою. Хай домівки, місця праці та оточення наше повниться світлом Творця і Його мудрістю! Хай об’єднає нас це свято, незалежно від професії, сану чи статусу, бо Бог любить нас, а ми Його. Просімо Божого захисту для України, для її народу, для нашої прекрасної зеленої Буковини! Силою віри подолаємо всі труднощі та здобудемо перемогу над всіма ворогами видимими й невидимими.
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області