Наталія Мацюк: «Акварель півтора року тому я почала опановувати самостійно»
Фото надано Н. Мацюк
A
A
A
Після шестирічної перерви Наталія Мацюк знову почала малювати, але вже не олією, а аквареллю
Кажуть, що головне правило життя – радіти йому, любити і творити. Взірцем втілення такого філософського підходу можна назвати Наталію Мацюк. Вона – молода мама двох діток, викладачка університету та художниця. Активна і талановита чернівчанка вирішила поділитися зі світом своєю творчістю, тож зовсім скоро – 22 листопада о 14:00 у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї відбудеться її виставка акварельних робіт «Аура ніжності». В експозицію увійшли 42 твори, які було написано за попередні півтора року.
«Дуже важливим є пошук однодумців»
– Пані Наталіє, що вас надихає у творчості, у кого переймали акварельний досвід?
– Мене надихають неповторні об’єкти, створені природою, особливо на цьому етапі, цікавлюся ботанічним живописом. Подобається розгадувати форму, колір об’єктів, і приносить незрівняну насолоду відтворювати їх на папері. Проте досягнення реалістичності зображення об’єктів не є моєю кінцевою метою. Це лише етап на шляху до власного стилю, який за допомогою різних технік та стилізації підкреслює окремі риси об’єктів та передає глядачу настрій і відчуття автора. Оскільки я є мамою двох маленьких дітей, то особисто переймати акварельний досвід мені не дуже зручно. Тут на допомогу приходить Інтернет, різноманітні он-лайн уроки та майстер-класи. Крім того, дуже важливим є пошук однодумців, в якому так само відіграє вирішальну роль Інтернет та соціальні мережі, які стирають кордони.
– Першу персональну виставку презентували 2017 року. Чим цьогорічна відрізнятиметься від попередньої?
– На виставці 2017 року представлено роботи олією, які були написані мною в студентські роки під керівництвом учителя Володимира Прокоповича Єременка. Акварель півтора року тому я почала опановувати самостійно. Цьогорічна виставка презентує результати цього захоплення аквареллю.
«За гарними роботами стоїть не Божий дар, а щоденна праця»
– Малювати може кожен (було б тільки бажання), чи ні (тобто обов’язково має бути дар, талант)?
– Талант – це досить химерне поняття. Безумовно, для живопису необхідні певні задатки людини, її схильність бачити прекрасне, уважність до дрібниць. Однак такі задатки нічого не вартують, якщо не розвиватися кожен день. На мою думку, за гарними роботами стоїть не Божий дар, а щоденна праця, опановування нових технік та вдосконалення навичок.
Будь-яка творчість розвантажує мозок
– Арт-терапія працює, чи ще щось дуже віддалене від реальності?
– Безумовно, працює. Під час малювання людина переноситься наче в іншу реальність, забуваючи про свої проблеми. Так, будь-яка творчість, не лише малювання, розвантажує мозок і поліпшує психоемоційний стан людини. Особливо, коли ще й результат радує.
– Що для вас означає мистецтво, чи могли б без нього прожити?
– Для мене творчість, живопис – це спосіб морально відпочити і самовиразитися. Звичайно, були різні періоди в житті. Був час, що було не до творчості. Але зараз, коли для неї є місце в моєму щоденному графіку, моє життя заграло новими фарбами у прямому сенсі слова.
«Світ врятує свідоме ставлення людей до природи…»
– Що врятує світ і куди для цього має рухатися мистецтво? Що хочете донести своєю творчістю людям?
– Я вважаю, що світ врятує свідоме ставлення людей до природи і до споживання та порядне – одне до одного. Ці ідеї і керують мною в процесі творчості: я захоплююсь незрівняною красою природи, кожної квітки, кожного листочка, і малюючи квітку, хочу сказати: «Люди, подивіться, яка вона гарна, збережемо її для наших дітей». У вересні брала участь у виставці, присвяченій підтримці рідкісних видів флори і фауни, яка відбулася у Москві. Крім того, я виготовляю екоторби з власними ілюстраціями, які покликані мінімізувати використання поліетиленових пакетів, і тим самим зробити нашу планету чистішою.
«Народження дітей докорінно змінило моє життя»
– Як вдається поєднувати фах економіста із мистецтвом?
– Працюю викладачем ЧНУ, захистила кандидатську дисертацію. Однак, зараз перебуваю у відпустці по догляду за другою дитиною. Поєднувати роботу і живопис до декретів не вдавалось. Працюючи та пишучи дисертацію, часу на творчість не лишалось. Звичайно, якщо не вважати дисертацію творчістю. Народження дітей докорінно змінило моє життя. Гуляючи з маленькими дітьми, показуючи їм кожен листочок, я і сама надихалась. І це все вилилось у те, що після шестирічної перерви знову почала малювати. Але вже не олією, а аквареллю.
– Сім’я сприяє вашій творчості?
– Сім’я справді сприяє моїй творчості. Мій дядько – доктор медичних наук, професор, лікар-травматолог Володимир Васюк 13 років тому познайомив мене з моїм учителем, талановитим художником Володимиром Єременком, який навчив азів живопису.
Моїм найпершим глядачем і найголовнішим критиком є чоловік, адже з боку ліпше видно, який ефект на картині вдався, а який ні.
Мама все життя підтримує всі мої починання та з великим ентузіазмом оформляє мої роботи у рами, а доньки кажуть: «Мамо, ти так гарно малюєш»! Кращої підтримки годі і бажати!
Ольга ШУПЕНЯ
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Чернівецької області “Погляд”