Член Священного синоду ПЦУ, архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман
Фото з відкритих джерел
A
A
A
Православна церква України невпинно збільшує число парафій. У жовтні їхня кількість збільшилася до семи тисяч
У жовтні минає рік відколи Вселенський патріарх Варфоломій на численні прохання православних патріотів-українців прийняв рішення про надання Українській церкві автокефалії. Константинопольський патріархат, надаючи самостійність, прийняв до себе мільйони вірян нашої країни як справжня церква-матір, на відміну від їхньої «мачухи» – Росії. Після Об’єднавчого собору 15 грудня 2018 року та здобуття Томоса 6 січня 2019-го, який надав незалежний статус Православній церкві України у багатьох вірян з’явилася впевненість, що нас почнуть визнавати. І першими це зроблять теперішні грецькі церкви – Елладська та Кіпрська, відтак Румунська, Грузинська, Албанська…
Проте «бліцкригу» не сталося, визнання церквами-сестрами ПЦУ затягнулося. В першу чергу, через активну роботу представників російської церкви та їхню агітацію серед грецьких єпископів. І ось історичне рішення –
позачерговий Собор ієрархів (зібрання усіх єпископів) Грецької церкви 12 жовтня ухвалив рішення про визнання автокефальної Православної церкви України. Після поїздки до США предстоятель ПЦУ Блаженнійший митрополит Епіфаній планує відвідати Грецію та співслужити з предстоятелем церкви Еллади. Це буде останнім етапом визнання ПЦУ з боку Грецької церкви.
Таким чином Елладська церква стала першою після Вселенського патріархату (який надав автокефалію ПЦУ) з-поміж помісних православних церков світу, яка визнала незалежну ПЦУ та вступає з нею в євхаристійне (міжцерковне) спілкування. Вона є однією з найбільших православних церков світу і вважається у Греції державною. Рішення в Афінах відкриває шлях для активнішого визнання незалежної від Москви Православної церкви України світовим православ’ям. А ще це може сприяти переходу до автокефальної церкви парафій від УПЦ Московського патріархату.
Про теперішню ситуацію в Православній церкві Україні й перспективи її визнання іншими світовими церквами розповідає читачам «Погляду» член Священного синоду ПЦУ, архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман (Павло Семанчук).
Процес переходів активізується
Улітку процес поповнення Православної церкви України новими громадами трохи загальмувався. Це було зумовлено низкою причин, але з настанням осені одна за одною 4 релігійні громади на Сумщині, Закарпатті, Рівненщині та Вінниччині завершили офіційний процес приєднання до Православної церкви України. І вже нині в ній налічується 7000 парафій.
– Владико, які причини призупинення переходів релігійних громад з-під порядкування УПЦ Московського патріархату до ПЦУ?
– Причин справді кілька. Після отримання Томоса утворилася своєрідна ейфорія, коли на хвилі патріотичного настрою парафії десятками переходили до ПЦУ. Гадалося, що цей процес у подальшому тільки набиратиме обертів. Але прогнозовано Російська православна церква та її вірна слуга УПЦ Московського патріархату кинули всі сили, правду і неправду, а подекуди і залякування для припинення переходу їхніх парафій до новоутвореної церкви. Вони організовували молитовні стояння під районними адміністраціями, будівлею обласної влади. Московські панотці збиралися в групи і блокували вхід до церков, громади яких зробили свій вибір на користь Православної церкви України на чолі з її предстоятелем Блаженнійшим митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. Вони підбурюють людей, тому, наприклад, у Михальчі Сторожинецького району, Задубрівці Заставнівського досі тривають протистояння між односельцями. служби Божі там відбуваються під відкритим небом. Діють «батюшки» за принципом, який використовували «зелені чоловічки» в Криму. В першу шеренгу вони шикують дітей, в другу – жінок, позаду них – ченці й священники. Та це їм не допоможе – люди прозріють і проженуть їх зі своїм предстоятелем митрополитом Онуфрієм у Москву.
Друга причина затишшя полягає в тому, що після надання Томоса затримався процес визнання ПЦУ іншими православними церквами. Та крига скресла і перша церква в Греції визнала наше право називатися рівними серед рівних. Звісно, керівництву РПЦ це дуже не сподобалося. Московити пригрозили грекам припиненням євхаристійного спілкування з ними. Хоча мали б знати, що Церква має базуватися на любові Христовій, а не на провокаціях та погрозах.
«Гачки» і «сітки» Російської православної церкви
Ні для кого не секрет, що керівництво РПЦ всілякими способами намагається згуртувати навколо себе більшість світових церков, щоб стати своєрідним «Третім Римом». Мабуть тому, дехто з них вагається вчинити так, як це зробили греки.
– Попри шалений тиск, архієреї Елладської церкви набралися сміливості й прийняли рішення на користь України. Ви неодноразово, владико були в Греції, спілкувалися з тамтешніми ієрархами, то, певно, знаєте як це відбувалося?
– Росія дуже довго підгодовувала помісні церкви різними засобами – відбудовуючи храми, допомагаючи конкретним єпископам, але загалом росіяни не розуміють грецької логіки. Греки вважають ці фінансові вливання банальними пожертвами. І взагалі, вони нічого не винні за ці пожертви. По-друге, у хід пішли залякування великою схизмою та розколом. Але і тут росіяни, очевидно, прорахувалися. Насправді Московська патріархія через свою категоричну позицію щодо українського питання і входження із Константинополем у протистояння з приводу України опиняється поступово дедалі більше у міжнародній ізоляції.
Уже всім відомо, що відбулося перше поминання митрополита Епіфанія архієпископом Елладської церкви Ієронімом. Відтоді розпочалося офіційне міжцерковне спілкування і слід чекати на першу спільну літургію. Очевидно, вона відбудеться у кафедральному соборі Афін. Далі – визнання іншими церквами. Можливо, це будуть давні патріархати, Олександрійський чи Єрусалимський, можливо – нові церкви, Грузинська чи Румунська, це невідомо, як невідомо і коли це станеться. Точно зрозуміло нині одне – цей процес вже незворотний. Отже «сітки», які РПЦ розставила, вже рвуться, а «гачки» – затупилися.
– Після рішення Елладської церкви про визнання ПЦУ, терміново зібрався Священний синод Російської православної церкви, в роботі якого взяв участь предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій. Чому така поспішність?
– Тут правильніше поставити запитання не чому, а через що. Росіяни до самого кінця не вірили, що греки підуть услід за Вселенським патріархом Варфоломієм і визнають ПЦУ. Не сталося так. Тому Священний синод РПЦ уповноважив патріарха Московського і всієї Росії Кирила припинити згадувати ім’я Блаженнійшого архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма у тому випадку, коли він почне «в богослужіннях поминати главу однієї із українських розкольницьких угруповань чи здійснюватиме інші дії, котрі свідчитимуть про визнання ним українського церковного розколу». Ось так. РПЦ не хоче признавати очевидного, а тому може самоізолюватися.
«Наша Церква відкрита для всіх»
Саме так наголосив після одержання Томоса Блаженнійший митрополит Епіфаній у Православній церкві України. Цю тезу несуть у народ й архієреї нової церкви. Бо прийде такий час, коли всі віряни – від Сходу до Заходу усвідомлять, що духовна незалежність – шлях до справжньої державної незалежності. І тоді Україна матиме єдину помісну церкву, а не релігійну організацію, якою керують з Москви.
– Владико, в більшості регіонів країни – де швидше, де повільніше – відбувається процес добровільного переходу громад до Православної церкви України. Певно, складніше цей рух проходитиме на півдні та сході країни, де є чимало російськомовного населення. Як там впливати на ситуацію?
– Що говорити про Схід, коли на Буковині чимало парафій, які проголосили про свій перехід до ПЦУ, не можуть користуватися храмами через різкий спротив прихильників Московського патріархату. Та Бог дасть розум тим людям, які десь помиляються у своїх діях.
Але ось на початку жовтня Предстоятель Православної церкви України Епіфаній у Маріуполі освятив храм-каплицю архистратига Божого Михаїла на території Головного управління Національної поліції Донецької області. Предстоятелю співслужили архиєпископ Донецький і Маріупольський Сергій, єпископ Дніпровський і Криворізький Симеон, також було місцеве духовенство.
Блаженнійший митрополит Епіфаній наголосив там, що освячений храм буде нагадувати про тих, хто вже відійшов у вічність, і наш обов’язок згадувати їх у своїх молитвах. Бо вони звершили справжній подвиг і проявили найвищу любов – віддали за нас із вами власні життя. Їхній героїчний подвиг надихає нас на подальшу, найперше, духовну боротьбу, а також на боротьбу за збереження територіальної цілісності України.
Територіальна цілісність України – найвище завдання українців. Особливо зараз, коли на Сході точаться бої. Куди з Росії шлють бойову техніку, озброєння, боєприпаси та людські ресурси. В цій ситуації надзвичайно важливо утримати духовну незалежність української Церкви, якої прагнули впродовж усієї тисячолітньої історії.
За словами митрополита Епіфанія, духовна незалежність є дуже важливою для того, щоб зберегти нашу державу єдиною, бо Церква є тією духовною основою, на якій ми будемо розбудовувати свою незалежну, сильну Україну.
А тим, хто нині плачеться що УПЦ Московського патріархату нині «гонима», то їм слід, нарешті, усвідомити, що українцям треба бути в єдності, не ділити православну родину, а разом із нею – мешканців сіл, сусідів, сімейства… Бо це на руку московському духовенству і Росії, котра все робить для розбрату в Україні.
Анатолій ІСАК
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Чернівецької області “Погляд”